четвер, 10 травня 2018 р.

До Дня пам’яті та примирення, 73-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні



Шляхами війни та болю

Знову Вічний вогонь обпікає серця,
Знову спогад далекий приносить неспокій,
Бо дорогам воєнним немає кінця,
Бо приходять до Вас побратими крізь роки,
Забираючи друзів в останній політ,
Щоб по їхніх стежках вже онуки ходили...
Тільки вічний вогонь об'єднує усіх,
Щоб вклонитися Вам і солдатським могилам…

       До Дня пам’яті та примирення, 73-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в  Семенівській ЦРБ  організовано книжкову виставку « У святому мовчанні над Вічним вогнем схиляється наша Вітчизна», в районній бібліотеці для дітей  - «Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь», які розкривають  події буремних років. Представлені на виставці документи, книги, ілюстровані матеріали; доповнені творами письменників-земляків, художників, кіносценаристів України. То наша пам’ять, яка з’єднує минуле із сьогоденням і майбутнім. 
       8 травня для учнів 5 класів  Семенівського НВК №1 проведено патріотична годину «Шляхами війни та болю». Разом з учнями на захід завітали  заступник директора Семенівського НВК №1 А.Г. Федоренко,  бібліотекар В.В. Вовк, голова літературного кафе « Рідне слово» О. А.Косько, зав. районним краєзнавчим музеєм Л. С.Ярова, учасниця художньої самодіяльності, автор музичних та віршованих творів Є.Д. Гребінченко.
       Захід розпочала ведуча Л. Безсмертна, яка звернулася до учасників заходу : « Перегортаючи сторінки Другій світової війни, зважмо прочитане і почуте. Зважмо не тільки розумом, а й серцем. Крізь розпалене катами полум’я, мовби прориваються у наше сьогодення стогін, передсмертні муки приречених. Матерів, від яких забирали і кидали в полум’я немовлят, дітей, на чиїх очах спалювали матерів, непорятованих стариків, чию старість не пощадили фашистські бузувіри. Голоси закатованих, але нескорених наших співвітчизників долинають до нас разом із голосами чудом врятованих свідків народної біди.
      Голова літературного  кафе О. Косько розповів про звільнення села  Калинівки Семенівського району. Цей матеріал було підготовлено зі спогадів  Володимира Кусяки, якому  у 1941 році було лише 8 років. Це  розповідь   про  героїчні сторінки історії, що  назавжди залишилися в дитячій пам’яті, а сьогодні спливають, щоб донести правду підростаючому поколінню. ( Про героїчне звільнення с. Калинівки  матеріал Володимира Кусяки під редакцією Олександра Коська опубліковано у газеті «Семенівський вісник» у 2004 році. Ця стаття згодом увійшла до книги Є. Бутенка «Визволення Семенівщини». Пізніше цей матеріал було, також, надруковано у місцевій газеті, але вже зі змінами та доповненнями).
       Невпинно летить час, спогади передаються від покоління до покоління. Одного разу Єва Дмитрівна Гербіченко (с-ща  Семенівка) зустрілася з людиною, яка розповіла про те, як тяжко було втрачати близьких людей, виживати, підніматися з руїн. Тож під враженням почутого народилися в неї поетичні рядки під назвою «Будь проклята війна», які вона прочитала учасникам заходу.   
Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на олтар свободи найдорожче – життя. Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: Ніхто не забутий, ніщо не забуте!”.
Захід добігав кінця, учні задавали питання, ділилися  своїми знаннями про героїчне минуле, знайомились з матеріалами книжкової виставки.
Ми повинні любити і шанувати Україну, робити багато-багато добрих справ, щоб наша Батьківщина була щасливою. І завжди пам’ятати про ІІ світову війну, про подвиг, який здійснив наш народ, захищаючи неньку-Україну, про подвиг інших воїнів і нашого народу сьогодні.
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і День Перемоги у Другій світовій війні. В ці  травневі дні до Вічного вогню йдуть сивочолі ветерани, солдатські вдови, їхні діти, онуки.













четвер, 26 квітня 2018 р.

26 квітня -32 річниця аварії на Чорнобильській АЕС





32 роки відділяють нас від аварії на Чорнобильській атомній електростанції.      
Чорнобиль ... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.  
Аварія на Чорнобильській АЕС - найстрашніша екологічна  катастрофа  XX століття. За масштабами забруднення навколишнього середовища вона була найбільшою в світі. Забруднення поширилося не тільки на країни Європи, а й за її межі.
Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління.

 У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини нічну пітьму розірвало полум’я. На четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа,яка з острахом сколихнула всю планету.
Проходять роки, а біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Ми, українці, повинні пам’ятати й шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є та буде, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік, а робити це постійно.
26 квітня в селищі   біля Пам’ятного знака учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відбувся мітинг реквієм . Хвилиною мовчання учасники вшанували пам'ять тих,хто пішов у вічність та покласти квіти до пам’ятного знака.
Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про тих? кого вже немає поруч і не забуваймо хто з нами поруч.
В Семенівській ЦРБ  організовано книжкову виставку  «Біль, якому немає меж». Тут зібрано книги та публікації які розповідають про  аварію на ЧАЕС та  її наслідки.


Чорнобиль...
Ти чорна прірва нашого життя
Ти чорний біль народу,
Ти, наче лезо простого ножа,
Прорізав наші долі і природу...
Тривожний дзвін...
Троянди на граніт
Лягають, наче смуток в душу...
Чорнобиль, чорний біль сердець,
Про тебе вічно пам’ятати мушу.










вівторок, 17 квітня 2018 р.

Конкурс "Найкращий читач Полтавщини"


17 квітня  в Семенівській районній бібліотеці для дітей пройшов II - й етап обласного конкурсу дитячого читання "Найкращий читач Полтавщини" в рамках Всеукраїнського конкурсу "Книгоманія - 2018" серед учнів 6-7 класів. Цього року до конкурсу були залучені юні любителі книг з тих бібліотек, що не увійшли до ОТГ.
На книжкове свято зібралися переможці  І етапу  конкурсу.  Свято розпочала директор Л.Г. Шумейко, а щоб зняти хвилювання та додати   настрою   для всіх учасників було  проведено   цікаву розминку.Учасники конкурсу дізналися про читацькі вподобання своїх однолітків, презентували свої улюблені книги, відповідали на запитання журі.                        
Цього року  переможцями  стали  Вікторія Матвієнко (7кл.) районна бібліотека для дітей та Ніна Дударь (6 кл.) Устимівська сільська бібліотека. Переможці  нагороджені грамотами та  подарунками.            
На переможців чекають змагання в III-му етапі обласного конкурсу "Найкращий читач 2018 року" в м. Полтаві.   Бажаємо їм успіхів, творчого натхнення і чекаємо з перемогою!
А також з учасниками було проведено флешмоб «Супер читач».
До свята працівниками бібліотеки було організовано книжкову виставку «Мій сонячний дім-моя Україна».          

















Вітаємо переможців!



пʼятниця, 6 квітня 2018 р.

Великдень: традиції та обряди


         



 Великдень святкують у всьому світі. Для християн, як усі ми добре знаємо, це день, коли Христос воскрес із мертвих заради спасіння людей. А ще воно вважається культовою подією світової історії і головним днем ​​у році для всіх православних християн. Цього року ми будемо святкувати Великдень  8 квітня.          
         Кожен, хто шанує це свято, отримує надію на порятунок, адже воскрес Христос. Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, чимало обрядів і традицій в Україні пов'язане з ним.    
        Великдень в Україні — це ще й свято весняного воскресіння, оновлення природи, що відзначалось у день весняного рівнодення ще за часів язичництва. Це поєднання двох вір, двох світів — язичництва й християнства — до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців.    
 «Пасха», «Великдень», «Воскресіння Господнє» – усі ці найменування здавна використовуються нами для того, щоб сповістити про, без сумніву, одне з найголовніших свят в культурі українського народу.        
         Безсумнівно, на Великдень прийнято накривати багаті столи, тож кулінарних святкових традицій також існує чимало.    
Самі паски прийнято пекти у четвер або суботу. Цей процес має неодмінно супроводжуватися повною тишею і спокоєм в оселі. Серед тих, хто не має сімейних звичаїв випікання великодніх калачів, наразі неабиякою популярністю користуються паски.
Окремого слова варті й писанки. Орнаменти, що їх використовують у писанкарстві, мають дуже глибоке коріння. Писанка також вважалася великоднім символом любові – найкращі з-поміж них дівчата дарували хлопцям, таким чином зізнаючись у власних почуттях. Також з писанками була пов’язана велика кількість дитячих забав і магічних ритуалів.
    Кошик зі смаколиками віруючий люд освячує зрання в церкві, після чого йде додому на святкову трапезу – «розговляння».  Окрім печених та сирних пасок, до великоднього кошика кладуть також крашанки, пиріжки, домашні ковбаси, м’ясо, хрін й, іноді, кагор.           
Ніч перед Великоднем – найбільш урочиста й святкова, впродовж неї народ не лягає спати, аби мати щастя й злагоду на наступний рік. У храмах служать всеношні літургії, а на ранок віряни розговляються й вітають одне одного традиційним «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!»


Шановні користувачі, колеги!
В
ітаємо вас з Святом Великодня! 

Хай домівки ваші наповняться миром, 
щирою любов’ю та доброю вдачею, 
а у Вашому серці завжди сяє
 світло
  Віри! 
Христос Воскрес!


понеділок, 2 квітня 2018 р.

100-річчя від дня народження Олеся Гончара




       3 квітня вся Україна відзначає 100-річчя від дня народження Олеся Терентійовича Гончара - Великого українця, славетного представника  української літератури, геніального майстра слова, громадського діяча , борця за мир і людські права, академіка, секретаря правління Спілки письменників, голови Українського державного комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, депутата Верховної Ради, Героя України…
Олесь Гончар був великим Українцем, совістю нашої нації, вірним, люблячим сином своєї країни. «Яка ж вона таки прекрасна, наша Україна! Нема, нема на світі другої такої», - писав він у своєму щоденнику 1973 року. За десять днів до відходу у Вічність – 4 липня 1995 року записав: «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».
«…Бережіть Україну», - заповітно прошептав він на останній путі у вічність.
Його земне життя тривало 77 років, і це були роки творчого горіння й неспокою. Письменницьке життя триватиме доти, доки існуватиме українська література. Твори Олеся Гончара Україна читатиме завжди, бо всі вони – про найважливіше, найактуальніше, найболючіше. І разом вони немовби є однією величезною книгою-епопеєю про війну і мир, людину, Україну, український народ. Його твори вийшли на межі суто літератури, вони стали частиною нашого життя.
В Семенівській ЦРБ організовано  книжкову виставку-персоналію  «В гостях у Олега Гончара». Для широкого кола користувачів  представлено твори О. Гончара, літературу про нього, світлини.

Творчість Олеся Гончара відома й шанована в світі. Його твори перекладено більш як 40 мовами світу. Свідченням високого авторитету Олеся Гончара не лише в Україні стало присудження йому Міжнародним Біографічним центром у Кембриджі (Англія) почесного титулу «Інтелектуал світу 1993 року».
Про чільне місце майстра слова в історії України кінця XX ст. Іван Дзюба писав: «Ваша висока гуманістична творчість у всі часи не давала згаснути промінцеві надії на кращу долю рідного народу, соборними дзвонами будила незнищенну жагу до волі, правди, до усвідомлення коренів своїх і чистих витоків».



вівторок, 27 березня 2018 р.

Засідання літературного кафе "Рідне слово"


      

Мереживо поезії і пензля Ніни Кохан

      26 березня в Семенівській ЦРБ  відбулося засідання літературного кафе «Рідне слово». Засідання присвячено Всесвітньому дню поезії, яке відзначається щороку 21 березня. 

На захід завітали письменник  А. Пахомов, О. Косько, Л. Мазанько, О. Кіяшко, Л. Сіденко, всі хто любить поетичне слово. 
Цікавою і змістовною була зустріч  з молодою, вродливою, чарівною, талановитою Ніною Кохан.
Та перш чим розпочати поетичну сторінку, Ніну привітали з Днем народження, який вона відзначила напередодні, директор Лідія Шумейко, музичне вітання подарувала учениця Семенівської ДМШ  Марія Назаренко. 
Ведуча заходу З. Іващенко, розповіла, що Ніна Кохан (дівоче Н. Вертій) народилася  22 березня 1993 року в с. Черняківка Чутівського р-ну у сім’ї простих робітників. У віці шести  років пішла до першого класу Черняківської ЗОШ, І-ІІ ступенів. І саме на цей період і припадають  перші «проби пера».          
Мальовнича краса краю, - ліси, річки, безкрайні яри, змалку надихали на нові маленькі звершення. Коротенькі вірші, проте, вже не були позбавлені сенсу. Та дівчинка полюбляла ще й малювати,хоча перші картини мали тільки натяк на митця.   Протягом навчання у 5-9 класах Ніна стала активно брати участь у шкільних конкурсах і творчих заходах.      
У 2007 році, після закінчення Черняківської ЗОШ, продовжила навчання в Кочубеївській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Саме в цей час стає постійним, активним учасником шкільних, районних, обласних та всеукраїнських конкурсів,КВК, агітбригади, олімпіади, творчі вечори… За що отримувала   нагороди та відзнаки. 
У 2009 році, після закінчення школи, вступила до Полтавського національного педагогічного університету ім.. В.Г. Короленка на психолого-педагогічний факультет, на спеціальність психологія. Поєднувала і навчання, і творчість. На протязі 4-х років була культторгом групи.  
Після університету почалося доросле життя: інші зацікавлення, інші проблеми, проте творчість, як говорить Ніна, - то мабуть назавжди… У 2014 році переїжджає до Семенівки.
Влітку, 2016-го року, виходить заміж за хлопця з Семенівки. Починає малювати художні роботи на замовлення. Є постійним учасником конкурсів Чутівської спілки письменників, друкується у місцевій газеті «Літературна Чутівщина». Продовжує прагнути до нових творчих горизонтів...       
Перш чим надати слово молодій поетесі, ведуча узагальнює, що ж таке поезія?
- Про неї не можна сказати в декількох словах! Часто поезія - це сповідь, молитва, порада. Так чи інакше, це крик, або шепіт душі, це така собі містика, бо автор відчуває певний зв'язок із надприродним, божественним.            
Черпаючи поезії натхнення
З прадавнього живого джерела,
Гортаю непомітно сьогодення,
…Яка б негода в ньому не жила.         
            (Н. Кохан)    
Як народжувалась поезія і про що пише сьогодні розповіла молода поетеса.
«Буденність і одноманітність – не привід для зупинки - це лише невід’ємна складова нашого життя, яка повинна бути мотивацією»,- говорить Ніна.      
Кожен вірш - це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, що торкається найпотаємніших куточків людської душі то переростає в тривогу за день сьогоднішній.
В доробку  Ніни - вірші  про  природу, кохання, інтимна лірика, розповідь  про   Україну, про Майдан і  війну на Сході.       
Окремі твори, молодої поетеси, читали учасники заходу Галина Самбур, Лідія Шумейко,Олена Кіяшко,Олександр Косько.         
Високу оцінку творчості дали письменник Анатолій Пахомов, Ліана Сіденко, О.Кіяшко (члени літературного об’єднання Семенівщини)     
Голова літературного об’єднання О. Косько вніс пропозицію прийняти в члени літераторів Семеніщини Ніну Кохан. Цю пропозицію було підтримано   одноголосно.
Та на цьому зустріч не закінчилась. Наступною сторінкою творчості була розповідь про чудові картини створені Ніною. Всі присутні мали можливість не тільки познайомитись з виставкою її робіт,а й поспілкуватись з автором, адже така нагода буває не завжди.

   
Ніна неодноразовий учасник Всеукраїнських,обласних, районних конкурсів, де вона займала призові місця і за це її народжено   дипломами, грамотами, подяками.          
Сьогодні головне, щоб такий талант як у Ніни Кохан не загубився.
Ведуча подякувала усім присутнім, що знайшли час, відклавши свої справи, і завітали до бібліотеки,  та від усіх присутніх  висловила подяку  Ніні, за її талант, за те що поділилася своїми творчими доробками. А також побажала нових творчих злетів, щастя, здоров’я, запального вогнику, натхнення, гармонії, вірних друзів і звичайно кохання.    
Ініціатором і організатором зустрічі виступила директор Семенівської ЦРБ Лідія Шумейко.       

Творча зустріч добігала кінця.  
Наостанок прозвучали слова нашого земляк О. Дудника:           
 - Люди, вмійте любити
   I цінити життя…             

Хай вам доля всміхнеться,
Хай в усьому везе.
Щастя зичу від серця,
На все добре! На все…  

До нових зустрічей!





Див. також