четвер, 26 липня 2018 р.

Нові книги, нові знайомства


      
25 липня відбулася зустріч працівників Семенівської  ЦРБ з цікавою, творчою особистістю - Василем Микитовичем Пашком з с. Мирони Семенівського району. До бібліотеки гість завітав з подарунком -  книгою «Перлини Саквояжа». Ця книга є збірником історій і віршів читачів газети «Саквояж», які були надіслані до редакції й опубліковані на шпальтах всеукраїнського тижневика «Саквояж: історії життя» переважно протягом 2017-2018 років.  
       У своїх спогадах дописувачі газети, торкалися найболючіших тем – від Голодомору і колективізації, а також поневірянь у роки Другої Світової війни і післявоєнний період. До сучасних проблем незалежної України і конфлікту на Сході України. Історії й вірші, надруковані у книзі, віддзеркалюють події у нашій країні на зламі тисячоліть, як вони відбиваються на житті і долі пересічних громадян.    
        І, звісно ж, не обійшлося без лірики й історій кохання,які присутні в житті кожної людини.
Тож шановні користувачі, знайомтесь, дописувач газети «Саквояж», наш земляк, Василь Микитович Пашко. 
Друкується в газеті "Саквояж" з 2011 року.    
      
        Василь Микитович народився у 1954 року в с. Харківці Лохвицького району Полтавської області. Він член Всеукраїнської спілки радянських офіцерів, езотерик.  До армії брав участь у будуванні доменної печі постійного завантаження у Кривому Розі. Служив у прикордонному окрузі. У 1975 році закінчив партійну школу. Має двох доньок і сина, має онуків. Нині на пенсії. На сторінках цієї книги ви познайомитесь з багатьма публікаціями  Василя Микитовича, в т.ч. з поезією.

Я закоханий в рідне гніздечко,      
Тут родився і мужньо зростав.     
І як губка, я цим пропитався,        
Хто добра мені й щастя бажав.    

Це батьки, вчителі і сусіди,           
Старші сестри мої і брати. 
Вам я вдячний, і це не забути,      
Цим пишалась душа на віки…      
                                      ( В. Пашко «Пісні дитинства)



      



понеділок, 23 липня 2018 р.

Нові надходження

Книга  від  автора  на краєзнавчу полицю




Ленченко Ф.І. Веселоподільський цукровий комбінат (про його «біле золото» та «Білі бараки»). – К.: Міленіум, 2017.- 220с.:іл.

Побачила світ така довгоочікувана книга нашого земляка Федора Івановича Ленченка  Веселоподільський цукровий комбінат (про його «біле золото» і «Білі бараки»).
Працівнки Семенівської центральної районної бібліотеки щиро дякують Федору Івановичу  за цінний подарунок бібліотеці.   Книга присвячена ветеранам цукрокомбінату. Тож  вона надзвичайно цікава і на сьогодні   є затребуваною.
Приємно, що 19 липня відбулась презентація цієї книги за участю автора.
Дивись
semenivka.com.ua/життя-району/24799-у-семенівці-презентували-книгу-про-колишній-цукрозавод





середа, 18 липня 2018 р.

Книжкові виставки


Світ німецької літератури


2017/2018-Й РІК ОГОЛОШЕНО РОКОМ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В НІМЕЧЧИНІ


Сьогодні німецька мова –перша найпоширеніша у Європі і друга за популярністю іноземна в Україні. Більшість найвідоміших інноваційних компаній розташовані саме у Німеччині. Навіть прогресивні японці зосереджуються на німецькій – її вивчають 68% студентів у Японії. Тож варто детальніше розглянути та пізнати цю мову.

Ми пропонуємо вам познайомитися з найбільш цікавими, художніми творами німецьких письменників з фонду Семенівської ЦРБ.    
Німецька література сповнена багатогранності та різноманітності, а твори письменників виходять у перекладах багатьма мовами світу і формують образ Німеччини та німців в усьому світі.          
Запрошуємо переглянути книжкову виставку «Світ німецької літератури».

Тут ви знайдете твори Гете ,Гейне, Гофмана, Гауффа, Гессе, Шіллера, Генріха Манна, Томаса Манна, Ремарка,  Брехта, Зюскінда  та інших.

понеділок, 16 липня 2018 р.

110 років В. Барці



16 липня  виповнюється 110 років від дня народження Василя Барки.           
В Семенівській ЦРБ, для широкого кола користувачів, організовано книжкову виставку «Великий талант людини драматичної долі».     
Василь Барка - талановитий письменник і поет, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки — народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині.
 Батько письменника служив у козачій частині, звідки повернувся покаліченим після російсько-японської війни. Сім’я Василя Барки жила небагато, постійно бідувала, батько працював плотником, а також розом зі своїми трьома синами доглядав чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, де виробляли кінське спорядження для армії Будьонного.
 Сім'я Очерет переїхала у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївка, де Василь Барка ходив до трьохкласної початкової школи. З 1917 р. письменник навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворено в трудову школу.
Улюблений предмет Василя Барки - література. Хлопець захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника, також займався вивченням марксизму, та «красиві» теорії не задовольняли серце письменника.
 У 1927 р. Василь Барка закінчив Лубенський Педагогічний технікум, працював учителем фізики і математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі (в автобіографії зазначав, що професію обрав помилково, прийнявши за авторитет старших братів). У 1928 р. через конфлікт з місцевими партійними керівниками Василь Барка виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар. Там письменник вступає до місцевого педагогічного інституту на філологічний факультет.
 Згодом у 1930 р. в м. Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи». Але «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Василя Барку примусили публічно при всіх каятися на зборах РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції якої він входив). Друга книжка Василя Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона «ідеологічно правильна», цілком на «виробничі сюжети». Вірші цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де письменник був у «творчому відрядженні».
 В цей час Василь Барка одружується: з дівчиною-адігейкою. Писати на замовлення поет облишив, тому обирає «добровільне поетичне мовчання», але продовжує творити «для себе». Але, на жаль, всі ці твори загинули під час війни. Василь Барка вступає в аспірантуру на українське відділення, але через постійний тиск він змушений був перевестися до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур Московського педінституту. Одночасно з навчанням в аспірантурі укріїнський поет працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. Але і там пильні ідеологічні наглядачі добачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції (використав твори митців релігійної тематики). За це Василя Барку було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв у Кремлі.
Пізніше Барка-науковець почав читати курс лекцій з історії західноєвропейських літератур у Краснодарі, також працював над кандидатською дисертацією щодо стилю «Божественної комедії» Данте.
У 1940р. Василь Барка успішно захистив дисертацію у Москві. Потім читав лекції з історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету. У 1941 році поет добровольцем іде у «народне ополчення», хоча і має можливість звільнитися за станом здоров’я. Під час одного з наступів німців
 у 1942 році його був тяжко пораненено. За поетом доглядали, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам, а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився в живих після бою з німцями — «зрадники Батьківщини». Василь Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати з «режимом». Одужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань».
 У 1943 р. була оголошена мобілізація всіх чоловіків на роботи в Німеччину. Війна назавжди розлучає Василя Барку з сімєю. У важкому зимовому переході поет писав вірші, та більшість з них загубилися. У цьому ж році письменник вибрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібно»). Зміною прізвище на псевдонім намагався захистити свою родину від переслідувань.
У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Пізніше працював коректором у видавництві «Голос». Після розгрому Берліна У 1945 році, разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір «Ділі» (табір для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. Там поет почав свій перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 р.
 У 1946 році у Німеччині вийшла збірка віршів Василя Барки «Апостоли», у 1947 році з’явилася збірка «Білий світ». Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало. У 1950 р. за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. За кордоном поет видав окремі частини під назвами «хліборобів Орфей, або кларнетізм», «Правда Кобзаря» (1961). Також там Василь Барка писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, займався перекладом. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода». 
Поетичні збірки поета «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958-1959 pp. Протягом 1958-1961 рр.. Василь Барка працював над романом «Жовтий князь», який опублікував у 1963 році окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968р.; 1981р. Вийшов у перекладі на французьку, і тільки в 1991 р. з’явився в Україні). У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетичних традицій «нью-йоркської школи»).
Протягом 1969-1988 рр.. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). У цей час епічна поема «Судний степ», 2 і З томами поезій «Океан», поетичною збіркою «Свідок сонця шестикрилий» (Нью-Йорк, 1981), драматичною поемою в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. У 1992р. в Україні опубліковані кілька творів Василя Барки.
Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.




Презентація книги



У неділю, 15 липня, в приміщенні районного краєзнавчого музею відбувалася презентація збірки братів Олександра та Степана Коськів «Оксамитові очі Сули». Працівники Семенівської ЦРБ вітають Олександра Арсентійовича з виходом збірки та з Днем народженням (який він відзначає цього ж дня)!
Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, благополуччя, подальших успіхів у Ваших починаннях, щоденних справах, сміливих планах та сподіваннях. Хай Господь рясно благословляє Вас і збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, натхненням та радістю сьогодення. Нехай Ваша творча праця завжди буде цікавою, сучасною, актуальною і правдивою.
Олександр Арсентійович голова літературного кафе «Рідне слово», що діє при Семенівській ЦРБ. Він завжди бажаний гість  у бібліотеці, у нього багато творчих планів, задумів. 
В цей день було сказано багато хороших і теплих слів на адресу Олександра Арсентійовича.
Вітання звучали від    шанувальників  його  творчості, друзів, колишніх колег. Було багато і музичних вітань.  Та головне, як ми зрозуміли,що поезія  для О.Коська  - це його невід’ємна частина життя.  В його доробку є і прозові твори та твори для дітей.
«А матеріалу  в мене вистачить ще не на одну книжку», були  б лише кошти», - наголосив Олександр Арсентійович. Тож побажаємо , щоб все задумане збулося!

Дивись також


вівторок, 10 липня 2018 р.

Увага конкурс!


Триває Всеукраїнський дитячий 

літературний конкурс «Творчі канікули»


Мета Конкурсу — сприяння формуванню у дітей та підлітків патріотичних почуттів — любові до рідної природи, краю, Батьківщини; прищеплення любові до рідної мови; розвиток естетичної свідомості, здатності до творчої самореалізації, створення умов для реалізації творчих здібностей та талантів дітей.
Завдання Конкурсу — самоідентифікація дитини як невід’ємної частини українського суспільства; розвиток інтелектуального потенціалу України; пошук дієвих та гармонійних форм національно-патріотичного виховання; збереження культурної спадщини України, залучення широкого загалу дітей та підлітків до активної участі в культурному житті країни; підвищення культурного рівня дітей.
Умови Конкурсу
У Конкурсі беруть участь діти з усіх областей України у 2-х вікових категоріях:
читачі-учні (вихованці) 11-13 років;
читачі-учні (вихованці) 14-18 років.
3.2. Конкурс проводиться у 7 номінаціях:
o          «Знайомтеся — це ми!»
o          «Так, я люблю Україну»
o          «Природа — джерело натхнення та краси»
o          «І в кожному із нас уже живе філософ!»
o          «Моя майбутня професія»
o          «Безмежний світ моєї уяви»
o          «Далі буде? Ні, «далі» — вже є!»
Конкурс проводиться з 1 червня по 30 вересня 2018 року у два тури:
перший – з 1 червня по 1 вересня на обласному рівні;
другий, підсумковий – з 1 вересня по 30 вересня в місті Києві.
Учасники Конкурсу кожної вікової категорії готують прозовий або поетичний твір, який за темою відповідає певній номінації.
Шановні користувачі районної та сільських бібліотек запрошуємо взяти участь у конкурсі!


четвер, 10 травня 2018 р.

До Дня пам’яті та примирення, 73-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні



Шляхами війни та болю

Знову Вічний вогонь обпікає серця,
Знову спогад далекий приносить неспокій,
Бо дорогам воєнним немає кінця,
Бо приходять до Вас побратими крізь роки,
Забираючи друзів в останній політ,
Щоб по їхніх стежках вже онуки ходили...
Тільки вічний вогонь об'єднує усіх,
Щоб вклонитися Вам і солдатським могилам…

       До Дня пам’яті та примирення, 73-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в  Семенівській ЦРБ  організовано книжкову виставку « У святому мовчанні над Вічним вогнем схиляється наша Вітчизна», в районній бібліотеці для дітей  - «Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь», які розкривають  події буремних років. Представлені на виставці документи, книги, ілюстровані матеріали; доповнені творами письменників-земляків, художників, кіносценаристів України. То наша пам’ять, яка з’єднує минуле із сьогоденням і майбутнім. 
       8 травня для учнів 5 класів  Семенівського НВК №1 проведено патріотична годину «Шляхами війни та болю». Разом з учнями на захід завітали  заступник директора Семенівського НВК №1 А.Г. Федоренко,  бібліотекар В.В. Вовк, голова літературного кафе « Рідне слово» О. А.Косько, зав. районним краєзнавчим музеєм Л. С.Ярова, учасниця художньої самодіяльності, автор музичних та віршованих творів Є.Д. Гребінченко.
       Захід розпочала ведуча Л. Безсмертна, яка звернулася до учасників заходу : « Перегортаючи сторінки Другій світової війни, зважмо прочитане і почуте. Зважмо не тільки розумом, а й серцем. Крізь розпалене катами полум’я, мовби прориваються у наше сьогодення стогін, передсмертні муки приречених. Матерів, від яких забирали і кидали в полум’я немовлят, дітей, на чиїх очах спалювали матерів, непорятованих стариків, чию старість не пощадили фашистські бузувіри. Голоси закатованих, але нескорених наших співвітчизників долинають до нас разом із голосами чудом врятованих свідків народної біди.
      Голова літературного  кафе О. Косько розповів про звільнення села  Калинівки Семенівського району. Цей матеріал було підготовлено зі спогадів  Володимира Кусяки, якому  у 1941 році було лише 8 років. Це  розповідь   про  героїчні сторінки історії, що  назавжди залишилися в дитячій пам’яті, а сьогодні спливають, щоб донести правду підростаючому поколінню. ( Про героїчне звільнення с. Калинівки  матеріал Володимира Кусяки під редакцією Олександра Коська опубліковано у газеті «Семенівський вісник» у 2004 році. Ця стаття згодом увійшла до книги Є. Бутенка «Визволення Семенівщини». Пізніше цей матеріал було, також, надруковано у місцевій газеті, але вже зі змінами та доповненнями).
       Невпинно летить час, спогади передаються від покоління до покоління. Одного разу Єва Дмитрівна Гербіченко (с-ща  Семенівка) зустрілася з людиною, яка розповіла про те, як тяжко було втрачати близьких людей, виживати, підніматися з руїн. Тож під враженням почутого народилися в неї поетичні рядки під назвою «Будь проклята війна», які вона прочитала учасникам заходу.   
Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на олтар свободи найдорожче – життя. Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: Ніхто не забутий, ніщо не забуте!”.
Захід добігав кінця, учні задавали питання, ділилися  своїми знаннями про героїчне минуле, знайомились з матеріалами книжкової виставки.
Ми повинні любити і шанувати Україну, робити багато-багато добрих справ, щоб наша Батьківщина була щасливою. І завжди пам’ятати про ІІ світову війну, про подвиг, який здійснив наш народ, захищаючи неньку-Україну, про подвиг інших воїнів і нашого народу сьогодні.
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і День Перемоги у Другій світовій війні. В ці  травневі дні до Вічного вогню йдуть сивочолі ветерани, солдатські вдови, їхні діти, онуки.