Крижанівський Степан
Ода бібліотеці
Тільки той,
Кому загрожує
Втрата найдорожчого,
Відчуває всю його цінність.
Я мав загрозу
Втратити очі
І тоді лиш відчув,
Що моє все життя —
Це зоріння, зір і зіркість,
Це — прагнення світла,
Заперечення тьми.
Я мав загрозу
Втратить тебе,
Дорога книгозбірне,
—
мій духовний зоре,
—
скарбнице розуму,
—
пам'яте серця,
вікової мудрості людства.
І коли
новий Герострат
Захотів пустить тебе димом,
Я відчув
незмірність утрати.
Я відчув, що втрачаю:
—
храм культури народу,
—
завод, що виробляє щастя,
—
дім побачень із мудрістю,
—
розподільник радості.
Я відчув, що втрачаю:
—
комору моєї мислі,
—
золото поезії,
—
діаманти чуттів,
—
креслення мрій,
—
оселю мого безсмертя.
Я відчув, що це замах
—
на духовну культуру
народу,
— паспорт існування нації,
—
на атестат зрілості людини, народу, людства.
Люди!
Бережіть бібліотеки,
Як бережуть
—
елеватори з хлібом,
—
сейфи банків,
—
скарби музеїв,
—
картинні галереї.
Адже то — золоті фонди
чуття і розуму,
—
літописи праці,
—
письмена вічності.
Люди,
будьте обачними!