вівторок, 9 березня 2021 р.

9 березня - День народження Тараса Шевченка

 

9 березня випромінюється в людських серцях незабутньою пам'яттю про День народження Тараса Григоровича Шевченка.
«Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. 
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим», – так про генія України сказав І. Франко.

Тарас Шевченко – геній, постать якого є однією з найвидатніших, а творчість – всеосяжна, пророча, сучасна. Час виявився безсилим перед глибиною, силою і гостротою його слова.

І сьогодні, вшановуючи його пам'ять, ми знову і знову   говоримо про Шевченка, про його невмирущу славу, він сам, своїми творами буде промовляти до нас.

В Семенівській ЦБ відбулися шевченківські читання. Для широкого кола користувачів організовано книжкову виставку
 «Живий у правді віковій
В піснях і слові заповіту»
Запрошуємо до перегляду.








З 8 ПО 14 БЕРЕЗНЯ СВЯТО МАСЛЯНОЇ

 

Гей, шановна громадо!

Запрошуємо всіх на свято.

Будемо Масляну проводжати


Та Весну красну зустрічати.

 
Неможливо уявити собі завершення зими без масляного тижня зі смачними млинцями та розвагами.
  А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам?
Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.

Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.
Млинці ж, навпаки, у язичницькі часи були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту – поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: "Без млинця - не Масляна".

Любімо Україну! Вивчаймо нашу історію та культуру! Та святкуймо наші, рідні тисячолітні свята!

Українські традиції [Текст]/Упорядкування та передмова О.В.Ковалевського. – Харків: Фоліо, 2003. – с.359.

Це видання – унікальна антологія, чудове джерело для всіх, хто хоче відчути, чим жив український народ від давніх-давен до нашого часу.

Українська минувшина[Текст]: ілюстрований етнографічний довідник/А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. – Ревид. – К.: Либідь, 1994. –256с., іл.

Ця книга – своєрідна енциклопедія традиційної культури та побуту українців.

Стислі, але ємкі відомості про забуті способи ведення господарства, хатнє начинання, народну моду, кулінарію, медицину, звичаї та обряди, демологію тощо розміщені за зручним для читача тематично-абетковим принципом і супроводжуються оригінальними ілюстраціями.

Скуратівський В.Т. Дідух[Текст]: Свята українського народу/ В.Т. Скуратівський. – К.: Освіта, 1995. – 202с.

А це видання – найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор відомий письменник та етнографіст, щедро ділиться з читачем своїм знанням духовної культури нашого народу, його обрядовості, традицій, фольклору, що сягають тисячоліть. Висока моральність предків, щира приязнь у стосунках, взаємодопомога, тонкий естетичний смак і, головне, високопоетичний культ пращурів, шанування свого родоводу – все це гідне наслідування нинішніми поколіннями.

 

Макаренко О.П. Стежками минувшини[Текст] : Дітям про звичаєву обрядовість/О.П. Макаренко – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 160 с.

У посібнику розкрито зміст і методику вивчення звичаєвої обрядовості. Матеріал буде корисним для вихователів дитсадків, учителів шкіл, батьків. В ньому зібрано багато сценаріїв святкових ранків, вечерів розваг.

 

Войтович В. Українська міфологія[Текст]/В.Войтович. – К. Либідь, 2002. – 664 с., іл.

Книга є спробою осмислення надзвичайно багатого та яскравого світу української дохристиянської міфології – народних уявлень, звичаїв та обрядів, вірувань і повір”їв тощо. Це своєрідний погляд на духовну культуру предків, їхній світогляд, світосприйняття та ментальність.

Для широкого кола читачів, які прагнуть свідомого розуміння коренів історії та культури свого народу.

Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 291.

У словнику подано найбільш важливу і необхідну інформацію з українознавства, яка розкриває особливості національного характеру, світогляду, психології українського народу, його побуту і трудової діяльності, його родовід й історико культурний досвід, національні традиції, звичаї, обряди, вірування, символіку, тощо. Для учнів, для батьків, а також для всіх, хто прагне прилучитися  до духовних скарбів українського народу.

Супруненко В.П. Народини[Текст]: Витоки нації, символи, вірування, звичаї та побут

українців. – Запоріжжя: МП “Берегиня” – СП “Фаєз”; 1993 – 136 с.

Книга  В.Супруненка – сумлінного дослідника духовної та матеріальної культури рідного народу – відтворює цілісну етнологічну картину України від найдавніших часів; відповідок на багато питань, що хвилюють сьогодні кожного, кому небайдужа доля нації: Хто ми? Звідки? Які ми? Чим жив наш багатострадальний народ на протязі своєї тисячолітньої історії?

 

  


пʼятницю, 5 березня 2021 р.

Магія жіночої краси

 

Тема краси безмежна...

Бути красивою – це…

Бути красивою   – це бути щасливою. Жінка красива, якщо вона кохана, якщо здійснюються її мрії, якщо вона реалізує себе у діловому житті і у родині, якщо її очі випромінюють радість.


Жінка

Я просто жінка. Просто жінка я.
П’ять букв у слові – ну куди простіше?
Я ніжна, я кохана, я твоя,
Я та, яка на світі найрідніша.

Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
Я та, якій протягують долоні…
Я палена у відьомськім вогні,
Я писана у золотій іконі…

 У муках я життя тобі даю,
Зціпивши зуби, на війну пускаю.
Біля вікна задивлена стою.
Я просто жінка … і не має краю

Такій ось простоті. З ребра чи ні,
Я Єва, що спокушує Адама.
Я та, якій присвячують пісні,
Я та, якій гукають просто «Мамо…»

 Я просто жінка. Грішна і свята,
Слабка і сильна, сіра і яскрава.
Я просто жінка, просто жінка. Та,
Якій потрібно щастя, а не слава.

 Софiя  Кримовська