"Голод-33:колючий вінок Голгофи"

Щороку Україна, у четверту суботу листопада,  сумує та вшановує пам'ять  тих,  хто загинув під час голодомору  1932-1933 років.

«Голодомор 1932-33рр: свідки звинувачують»

  Бібліографічний огляд

    Згадай усе ти, щоб воздать

            Близьким і дальнім людоморам

           …Хоч радість легше пам’ятать,

Та треба пам’ятать і горе.

                              Вадим  Крищенко.

Українському народу повернулася  його  історія.

       Не пішла у забуття зболена народна пам'ять. Звичайно, вже ніхто не поверне тих ні в чому невинних мільйонів людських жертв.
      Велику роботу провели  дослідники, долучаючись до об’єктивних, вірогідних даних.
      Велику інформацію про трагічні події несуть документи, архівні матеріали, фотодокументи.
      Багато з них увійшли саме до книг, які представлені на     нашій     книжковій          виставці «Чорне крило Голодомору».

Це книги, які почали виходити  починаючи з 1991 року, коли Україна здобула свою незалежність, а до того багато спогадів написано за кордоном, а книги видавались за допомогою коштів зібраних в Австралії, Англії, Канаді, США, Німеччині та в інших країнах.

Серед книг і художні твори: Василь Барка «Жовтий князь»; Тодось Осмачка «Старший боярин», «План до двору»; А. Олійник. Голос скрипки; Улас Самчук «Волинь», «Марія»; і сповнена смутку поезія.                                                      

Кожна книга – це всеукраїнський плач, всеукраїнський цвинтар.

Книги стали для нас одним із місточків, що єднає нас з минулим, допомагає розібратись в тих білих плямах, які виникають на карті історії.

Кров мільйонів загиблих стукає у наші серця.

Кожна книга заслуговує на увагу.

Хто ж буде відповідати за злочини геноциду українців?

Автор книги «Злочин»  Петро Кардаш говорить прислухайтесь до голосу Василя Симоненка:

«Коли б усі одурені прозріли,

Коли б усі убиті ожили,

То небо, від прокльонів, посіріле,

Напевно, репнуло б від сорому й хули.

         Тремтіть, убивці, думайте, лакузи,

         Життя не наліза на наш копил.

         Ви чуєте? -  На цвитарі ілюзій

         Уже немає місця для могил.

Уже народ – одна суцільна рана.

Уже від крові хижіє земля.

І кожного катюгу і тирана

Уже чекає зсукана петля…»

Книги бентежать душу, наповнюють наші серця пекучим болем і в кожній з них звучить заклик пам’ятати власне горе і не причинити його нікому.

Як тихо і жалібно чується дитячий  голосок: « Хто се? Чий голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця».

            Про події 1932-1933 років на Полтавщині розповідають книги:

Коломиєць І. «Голодомор: спогади однієї родини»/І.Коломиєць.-Київ,2003.-68с.
Книжка присвячена пам'яті всіх безневинних жертв найбільшої трагедії українського народу – штучного голодомору 1932-1933рр., організованого московсько-більшовицькими окупантами Україхни.
Перед читачами розгортаються картини трагічних подій в селах на Полтавщині: жахливі, нелюдські умови життя знесилених голодом людей, голодне божевілля, голодна смерть, безпідставні арешти й виселки.
Спогади написані Іваном Коломийцем у далекій Америці, куди його привела життєва стежка. Вихід книжки у світ – болісна згадка автора про ні в чому не винних, замордованих голодомором співвітчизників.
Соловей Д.Ф. Сказати правду.Три праці про голодомор 1932-1933 років/Д.Ф.Соловей; за ред. Ю. Шаповала і О. Юренка.- Київ-Полтава,2005.-300 с.,29 іл. Книжка містить праці одного з найавторитетніших дослідників трагедії,що її пережив народ України на початку 30-х років XX століття. Дмитро Соловей(1888-1966), якому довелося стати емігрантом, починав свої дослідження за умов,коли,здавалося, правда про голодомор ніколи не проб’ється на його рідну землю. І ось тепер його праці повертаються в Україну. Як засвідчує, зокрема, це видання, вони добре перевіряються і підтверджуються документами. Розрахована на викладачів, студентів, науковців, на всіх,хто цікавиться історією України.

Колективізація сільського господарства і голод на Полтавщині.1929-1933: Збірник документів і матеріалів /Центр по дослідженню історії та культури Полтавської облдержадміністрації; Державний архів Полтавської області. - Полтава, 1997. - 264 с.

Вміщені у збірнику документи і матеріали висвітлюють примусову колективізацію сільського господарства на Полтавщині і викликаний нею голод 1932-1933 рр.
Видання адресоване науковцям, викладачам і студентам вищих навчальних закладів, учителям і учням, краєзнавцям.

… Помовчімо. Спинімось у власній задумі. Голод…Смерть… Не легко повертатися в той час тим, хто пережив, вистраждав і все-таки вижив. Вижив, щоб донести всю правду штучного голодомору.

До вашої уваги 4-х томне видання:
 Український голокост. 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив. Т. 1. 2-ге вид. / упоряд. О.Ю.Мицик. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005. – 296 с.

Український голокост. 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив. Т. 2 / за ред. О.І.Мицика. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005. – 442 с.

Український голокост. 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив. Т. 3 / за ред. Ю.Мицика. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. – 432 с.

Український голокост. 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив. Т. 4 / упоряд.: Ю.Мицик, Л.Іваннікова. -К.:Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007.-504с.
Читаємо спогад свідка Куц Євдокія Гаврилівна з с. Ялинці на Полтавщині:

 « Іду я якось через греблю. Перейшла, коли бачу, лежить людина, не знаю вже, чи жінка, чи чоловік, а в руках прошлогодній  скотський  кізяк. Видно, їло той кізяк і вмерло.

А є різали людей. Жінка у нас у селі жила, її Лебедька називали.

Упіймала вона хлопчика, Дмитра, Калининого брата, зарізала і з’їла. Потім Кулик у нас був такий. Так той своїх дітей порізав, поварив і поїв, і все. А тоді й сам помер.
Розказували, зайшли до Кулика, а вони ж, ой страшно й казать, киплять у чавуні, і пальчики отак поскручувались. Він їх порубав і покидав».

Правда історії озивається в тисячах людських доль.

За деякими підрахунками на Полтавщині втрати становили близько півмільйона чоловік. Але точну цифру однозначно назвати не може ніхто.

До вашої уваги  книга  33-й: голод: Народна книга-меморіал /Упоряд. Коваленко Л.В., Маняк В.А. -Київ: «Радянський письменник»,1991.-584с.

       Ця книга - єдине документальне джерело,в якому зібрано свідоцтва очевидців про голод в Україні.Більшість із них стала жертвою голодомору. ".....«33-й: Голод. Народна книга-меморіал», яка удостоєна Шевченківської премії...." 

       Книгу “33-й: голод” можна назвати історичним дослідженням, яке з допомогою шести тисяч голосів-свідчень висвітлює події, що мали місце півстоліття назад. Перше, що вражає кожного, хто бере у руки Народну Книгу-Меморіал, – це чорні фарби – вираження нашої запізнілої скорботи. На чорному тлі названа кожна із семи областей тодішньої Української РСР, селяни яких були піддані масовому винищенню; на чорному тлі подано фотоматеріали – багатомовні свідчення трагічної доби; на чорному тлі знайшли своє місце публіцистичні, історичні коментарі, матеріали із розсекречених архівів. Як вказує у вступному слові до книги Володимир Маняк, дане видання – “це і цвинтар пам'яті, і поминальник, і енциклопедія горя та смутку. Трагедія народу, висповідана голосом людей-мучеників. Книга народної пам'яті, де люди звіряються, виважують, свідчать, де правда історії озивається в тисячах людських доль.
Сергійчук В. Як нас морили голодом/В.Сергійчук.-вид. 2-е, доповн.-К.: Українська Видавнича Спілка,2003.-252с. В цій книзі в одному із листів, що був написаний з села Горби Глобинського району, до Сталіна, згадується і про наш Семенівський район.

        Наш земляк, краєзнавець Євген Павлович Бутенко розповідає про голодомор
в книгах :
 Бутенко, Є.П. Забуттю не підлягає [Текст] / Є.П. Бутенко. - Глобинське видавництво «Поліграфсервіс», 2007. - 80с.
 Бутенко, Є.П. Слідами голоду с. Очеретувате [Текст] / Є.П. Бутенко. - Семенівка, 1990. - 20с.
Бутенко, Євген. Вони звинувачують!/ Є.Бутенка, М.Зінченка, Л. Мазанько.  [Текст]: Пекуча правда про голодомор 1932-1933рр. / Є. Бутенко.- Семенівка, 2003. - 30с.

Це спогади свідків, жителів сіл Очеретуватого, Устимівки, Брусово, Біляків, Погребняків, Бурімки та інших .

Євген Павлович  Бутенко говорить: «… Жахливість наслідків того голоду кригою сковує серце і свідомість того, хто торкається цієї теми, але треба знайти в собі сили і мужність, щоб до кінця пройти слідами тих мук і страждань. Люди повинні знати і пам’ятати про навмисно організований голод на Україні».

Іван Михайлович Перепеляк, наш земляк - письменник, поет, що народився в селі Оболонь, а зараз проживає в Харкові,  створив цілий цикл поезій «Голод».
Дуже мало лишилося в живих тих, хто може розповісти про ті події.
За якийсь час записувати свідчення вже буде просто ні від кого.
Трагедія  голоду завжди буде об’єднувати всіх живих людей одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
Як говорить письменник Василь Шкляр: «Нація може бути сильною, тільки завдяки своїй колективній пам’яті».

 А письменниця Оксана Забужко наголошує, що саме страшніше,що понад пів століття,більше  50 років заборонено було говорити про голодомор і оплакувати своїх мертвих, прийти на могили. Це один із найбільших ударів по людській ідентичності, відколи людина вийшла із печер  і  це відрізняє людину від тварини, це пам’ять про мертвих, це  культ мертвих.
Сьогодні  нам , сущим на цій  грішній багатостраждальній Землі, залишається тільки одне - запалювати поминальні свічі, згадувати їхні безвинно страчені душі.

Прощай і прости нас, кохана

Людино.

До тебе сльозою течу.

Вдовину, сирітську, нетлінну,

Запалюй свічу Україно!

Запалюй свічу.
І нині Україна переживає важкі часи становлення державності, адже північний ворог, сусідня держава зазіхнула на наші землі, на територіальну цілісність країни. Болить серце за долю народу. Іде неоголошена війна, гинуть люди, нівечаться долі, сиротіють діти. Знову ллються кров і сльози.
Україна – це не просто клапоть землі, територія. Це – наш дім, і захищати її – нам.

Шановні гості зараз  ви перебуваєте в стінах бібліотеки, цієї    книгозбірні, де можна взяти книгу і  переміститися в часі, знайти необхідну інформацію, а ще до ваших послуг безкоштовне користування мережею Інтернет.
Завжди раді бачити вас у нашій бібліотеці і говоримо  До нових зустрічей! 

Огляд підготувала  провідний бібліограф З. Іващенко

Вебінар "Децентралізація та заклади культури".

          24 листопада 2015 року у  Семенівській ЦРБ відбувся захід-вебінар на тему "Децентралізація та заклади культури". Організатори заходу - Американський дім у Києві.

Захід пройшов в он-лайн режимі. Було надано можливість долучитися до обговорення важливих питань:

Як реформа децентраліції та місцевого самоврядування вплине на галузь культури? Які виклики стоять перед закладами культури на місцях? Як проводили подібну реформу в Польщі та які уроки заклади культури винесли після 10 років функціонування в децентралізованих громадах? Як заклади культури можуть знайти своє місце у реформаторській діяльності та окреслити шляхи подальшого розвитку?

     Спікери, Ростислав Карандєєв - заступник Міністра культури України, а також  пан Яцек Войнаровськи – програмний директор Інституту публічної політики (Варшава, Польща), радник Міністра адміністрації та цифрових технологій надали багато корисної інформації слухачам з приводу реформи децентралізації, а також поділилися досвідом аналогічної реформи у Польщі, котра розпочалась у 1991 році і триває ще зараз. А також відповіли на безліч хвилюючих питань, котрі слухачі задали у письмовій формі.

  Основні функції публічних бібліотек, за європейським визначенням – освіта, інформація, дозвілля. Беззаперечною є роль бібліотеки як культурного центру.  Маємо надію , що бібліотеки і надалі  залишаться центрами підтримки розвитку громад і безкоштовного забезпечення інформаційних потреб усіх, без винятку, соціальних верств суспільства.

Книга від автора

Новинки літератури

О. Балабко  «Рай і Пекло  Коцюбинського»

Семенівська центральна районна бібліотека отримала в подарунок нову книгу «Рай і Пекло Коцюбинського»  за підписом  її автора Олександра  Балабко.

Ця книга вже здобула популярність  і стала переможцем в номінації «Життя славетних» Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» 2014 року.

Слово про автора

         Олекса́ндр Васи́льович Бала́бко український публіцист, прозаїк, поет-пісняр, журналіст. Член Національної спілки журналістів України з 1982 року та Національної спілки письменників України з 2006 року. Народився автор на Чернігівщині. Автор кількох книг про визначних українців, які прославили Батьківщину у світах. Об’їхав півсвіту – від Далекого Сходу до Мадрида. В останні десять років шукає стежки видатних українців у світах і втілює ці пошуки в книжки біографічно-подорожньої прози. 2006 року вийшли його збірки прози «Синьйор Ніколо й синьйор Мікеле. Рим Гоголя й Капрі Коцюбинського», «Мальви у Вічному місті», 2007-го – «З Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка», 2001-го – «Київ, Іринінська, Лифарям. Повість за листами митця» і 2014-го – «Рай і Пекло Коцюбинського». Працює над романом-есе «Олександр Вертинський, нащадок Гоголя».
        Пісні на слова Балабка композиторів Леоніда Нечипорука і Олександра Швидкого виконують на радіо і телебаченні народні артисти України. Творчі вечори Олександра Балабка проходять не лише у Києві і Україні, а й за кордоном: 2012 року – у Празі, 2013 року – у Парижі, в  бібліотеці імені Симона Петлюри. Того року у французькій столиці вийшла експонована на міжнародному книжковому ярмарку в Порт де Версаль антологія української поезії французькою мовою, де представлено і поета-пісняра Олександра Балабка – його біографія і текст пісні «Зелена субота» (переклад Дмитра Чистяка).
        О. Балабко лауреат державної премії імені Івана Франка, премій «Золоте перо» Національної Спілки журналістів України і «Незалежність» Київської організації НСЖУ. Нагороджений медаллю «Почесна відзнака» Національної Спілки письменників України. У квітні 2011 року став лауреатом ХХІV Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні «Пісенний вернісаж». Нагороджений Почесною  Грамотою Верховної Ради України (2005) і Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2006).
Презентація книги «Рай і Пекло Коцюбинського» О. Балабко відбулася (за участю автора) і в Полтавській обласній універсальній бібліотеці імені І.П. Котляревського.

Приємно, що на Семенівщині проживають його рідні.
 Семенівська ЦРБ запрошує своїх користувачів до перегляду книги О. Бабабко «Рай і Пекло Коцюбинського».Прозаїк, поет і мандрівник Олександр Балабко переносить читача до літературної Мекки початку ХХ століття, на італійський острів Капрі, з яким пов'язані останні роки життя Михайла Коцюбинського. Вирвавшись із провінційного Чернігова, де його майже ніхто не знав як письменника, Коцюбинський знайомиться тут із Горьким, колегами з інших країн, віднаходить можливості утвердження українського слова у світі. Книга  видана   до 150-річчя Михайла Коцюбинського. 

Працівники та користувачі Семенівської ЦРБ вдячні  Олександру Балабко за подаровану книгу. Бажаємо автору книги  міцного здоров’я, нових творчих злетів  та цікавих зустрічей.

21 листопада День Гідності та Свободи.

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи. У цей день розпочалася Революція гідності 2013 року. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про День Гідності та Свободи». Цей Указ – віддання належної шани патріотизму мужності тим, хто восени 2004 року та у листопаді 2013 - лютому 2014 року  постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

«Революція Гідності» – так назвуть згодом «Євромайдан» – об’єднала весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності України, її розвитку в європейському співтоваристві, захисту демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, досягнення гідного рівня життя й праці.
Події в історії сучасної України, змінили життя багатьох українців, їхнє бачення світу і себе у ньому.

В Семенівській центральній районній бібліотеці організовано книжково-ілюстративну виставку « Україна – територія гідності  та  свободи» та виставку-портрет «Герої не вмирають», на якій представлено Героїв України , які загинули  в боротьбі за майбутнє. Для молоді проведено інформаційну годину «День Гідності та свободи – значимий для всіх і кожного».

 Учасники заходу переглянули  відеоролики про   подіїї Помаранчевої революції та Євромайдану.

Ми завжди будемо пам’ятати Героїв небесної сотні, героїв які загинули  в АТО, а такж  наших  земляків, які вже ніколи не ступатимуть по рідній землі. Семенівщина  втратила п’ятьох земляків-військовослужбовців – учасників АТО Володимира Шульгу, Євгена Клименка, Олександра Сірого, Олександра Кирилюка та мобілізованого Олександра Удода, які стали на захист Вітчизни. 
Всім воїнам-захисникам,що загинули за світле майбутнє України присвячено  хвилину мовчання.
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Події Майдану стали революцією духу. Українськими режисерами створено чимало кінострічок про Майдан. Не залишили без уваги революцію й письменники. Ще за часів подій Майдану українські митці працювали над створенням тематичних літературних творів, аби жодна година важливого періоду в житті України не залишилася забутою.

16 листопада Міжнародний день толерантності.

В Семенівській центральній районній бібліотеці  для широкого кола користувачів    організовано книжкову викладку « Законодавство України з питань толерантності», з учнівською молоддю  проведено бесіду  «Толерантність врятує світ».
З користувачами Інтернет – центру  відбулась віртуальна подорож «Світ навколо нас».

            Толерантне ставлення людини

           Збереже планету від негод,

           Розрубає мотлох павутини,

           Переріже нитку перешкод.

           Толерантне ставлення до всього

           Збереже, врятує і спасе,

           Допоможе вгледіть перемогу,

           Допоможе витримати все.

           Будь завжди нестримним вільнодумцем,

           Свої мрії пензлем намалюй.

           Освіти життя яскравим сонцем,

           Толерантний всесвіт побудуй!


Толерантність ( від лат. tolerance) – терпіння, прийняття іншої людини такою, якою  вона є, зі всіма її достоїнствами і недоліками.
1995 року резолюцією Генеральної конференції ЮНЕСКО було затверджено Декларацію принципів толерантності, а перше десятиріччя ХХІ ст. проголошено ООН «Міжнародним десятиріччям культури миру і ненасильства в інтересах дітей планети».
Толерантність - це повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності.

Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми.  Толерантність – це мистецтво жити в світі несхожих людей та ідей. Толерантність – це терпимість до думок, поведінки та поглядів інших.
У житті людина спілкується з представниками різних національностей, культур, світів, конфесій, соціальних верств, тому важливо навчитися поважати культурні цінності, як свого народу, так і представників іншої культури, релігії, навчитися знаходити точки дотику. Крім того, толерантність як якість особистості вважається необхідним для успішної адаптації до нових несподіваних умов. Люди, які не володіють толерантністю, проявляючи категоричність, виявляються нездатними до змін, яких вимагає від нас життя.
Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві.
Толерантність - це…   прощення,  повага до прав інших людей, співробітництво, дух партнерства, сприйняття інших такими, якими вони є, повага до людської гідності, милосердя, співчуття, терпимість до думок, віросповідань, поведінки інших людей
Набирає обертів третє тисячоліття. Прогрес невблаганно рухається вперед. Техніка прийшла на службу людині. Здавалося б, життя має стати спокійнішим. Але ми все частіше чуємо слова: біженець, жертва насильства ... У сьогоднішньому суспільстві відбувається активний ріст екстремізму, агресивності, розширення зон конфліктів. Будь-яка людина робить у житті різні вчинки. В одних ситуаціях вона чинить правильно і проявляє свої хороші якості, але іноді буває і навпаки.

Толерантна людина не ділить світ на дві частини – чорне та біле; не робить акцент на розбіжностях між «своїм» та « чужим», тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору.

Про все це йшлося на заході.
Тож давайте будемо толерантними. В умовах сьогодення будемо  готовими певною мірою,  реагувати на зовнішній світ через емпатію, довіру, співпереживання, вміння вести конструктивний діалог.

9 листопада - День української писемності та мови

 «Душа, що не знає літер - мертва душа!»                                                                                                                                                                                               
Із святом вас, шановні добродії, із святом , шанувальники рідного слова, з Днем української писемності та мови.

В Семенівській центральній районній бібліотеці проведено ряд заходів.
 Мово, українська, мово моя мила!         

Ти уся із співу, весняних дібров. 
Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.      
Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе мово, так горнуся щиро        
У слова вслухаюсь різні і прості. 
Мово моя, мово – найдивніше диво      
Ти моя молитва в радості й журбі.

Такими словами розпочали тематичний вечір «Ти, рідна мово – скарб від бога, жива в народу на устах» для користувачів бібліотеки  ведучі. На заході учнівська молодь давала відповіді на вікторину «В ріднім слові цілий світ» та переглянули  відео презентацію «9 листопада День писемності та мови». Діти показали непогані знання української мови, цікаво відпочили, та дізналися багато нового.

Користувачі бібліотеки мали змогу переглянути книжкову виставку «Там, де звучить рідна мова живе український народ» та ознайомитись з інформаційним оглядом «Найдзвінкіше слово рідне, наймиліша мова».

Шлях розвитку нашої рідної мови був нелегким, але український народ зміг її зберегти, вона живе, ми відчуваємо її красу та мелодійність. Сьогодні потрібні не просто красиві слова та обіцянки, а наполеглива праця у розвитку української мови. Нам, як ніколи, треба берегти свою рідну мову, робити все, щоб вона і надалі розвивалася та утверджувалася, щоб зростав престиж української мови.
Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру в добро… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і одухотворити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину…
 Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов'ю воздай всім народам і мовам.

З тобою я плачу, з тобою сміюся,

О ріднеє слово.

9 листопада,  ми також,  вшановуємо  пам’ять Преподобного Нестора Літописця , якого називають "батьком української  історії  та словесності".

Процвітання та розквіту нам та українській мові! Слава Україні! Слава нації!

Нові надходження літератури до Семенівської ЦРБ за ІУкв.

            Історія європейської цивілізації. Рим / під ред. Умберто Еко; пер. з  італ.  Л. Циноренко та ін. - Харків: «Фоліо», 2014.

В сучасному підручнику історії Європи представлено повну картину політичного, воєнного та культурного світу стародавнього Риму з ілюстраціями, як всесвітньо відомими шедеврами так і першодруками  із багатьох музеїв світу.
Проект "Історія європейської цивілізації" охоплює період від античних часів до ХХ століття і поділений на три основних блоки: Античність (3 томи - Близький схід, Греція, Рим), Середньовіччя (4 томи - Раннє середньовіччя, Високе середньовіччя, Пізнє середньовіччя, XV століття) і Сучасність (5 томів - XVI-XX століття). При створенні цього надзвичайного проекту його упорядник - видатний італійський вчений-філософ, літературний критик, письменник Умберто Еко - керувався мультидисциплінарним принципом: Історія, Філософія, Міфологія та релігія, Образотворче мистецтво, Література, Наука і техніка, Музика. Статті до розділів написані провідними італійськими фахівцями у кожній галузі.

Умберто Еко (іт. Umberto Eco; * 5 січня 1932) — італійський науковець, письменник та інтелектуал.

Як науковець Умберто Еко є найвідомішим спеціалістом з історії середньовічної Європи у наш час. Крім того він є також і філософом, хоча цим він менш відомий. Професор Болонського університету. Умберто Еко написав більше двох десятків наукових праць з семіотики, лінгвістики, теорії літератури , теорії культури, естетики та моралі. Умберто Еко є почесним доктором 35 знаних університетів по всьому світу. Але світову славу Умберто Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна. Хоча у тканину оповіді кожного роману вплетені знання здобуті ним зі своїх наукових досліджень.

Літературну діяльність Умберто Еко розпочав у 1980 році, написанням філософсько-детективного роману «Ім’я Троянди». Цей роман був і залишається на цей час найбільш популярним його романом. Серед інших відомих його романів можна назвати «Маятник Фуко» (1988), «Острів попереднього дня» (1994), «Баудоліно» (2000), «Дивовижний вогонь королеви Лоани» (2004) і найновіший його роман — «Празьке кладовище» (Il Cimitero di Praga) (2010).

________________________________________________________________________________

  Бальцерович Л. 800 днів: коротка історія великої зміни 1989-1991/Лєшек Бальцерович; записав Єжи Бачинський; співпраця Єжи Козьмінський; пер. З пол.. В. Саган.-Х.: Золоті  сторінки, 2014.- 188с.
"800 днів: коротка історія великих змін" - це назва презентованої в Харкові книги видатного польського економіста, ініціатора економічних реформ у Польщі в 1989-1991 роках Лешека Бальцеровича.

Книга видана за підтримки генконсульства Республіки Польща та благодійного фонду харківського бізнесмена Юрія Сапронова.
________________________________________________________________________________

 Бальцерович, Лешек Надо бороться: Беседует Марта Стременецкая.-Варшава, 2014.-288с.

Книга «Треба боротися» - це біографічна повість, в якій розповідається про дитинство майбутнього автора «шокової терапії», про те, як формувався його характер. У книзі зібрані численні спогади - починаючи з хлоп'ячих бійок у дворі і закінчуючи протистоянням з противниками реформ у Польщі.

Професор Лешек Бальцерович 20 травня презентував у Харкові в Superior Golf & Spa Resort свою біографічну повість «Треба боротися».

Кого не можна брати в команду? Чи потрібна політику популярність? Що таке національна ідея? І що він думає про українську владу? 

Він був автором найбільш непопулярних, жорстких і ефективних реформ у Польщі. Він зумів продати добру економічну політику. Він привів країну до капіталізму. Він став економічною легендою.
________________________________________________________________________________

 
Тарковская-Гассанова Н. С. Династия Тарковских : ист. хроника. – Киев : Україна, 2014. – 397, [1] с. – Інв. № 3197089

 Тарковская-Гассанова, Н. С. Династия Тарковских [Електронна копія] : ист. хроника / Тарковская-Гассанова Н.С. — Електрон. текст. дані (1 файл : 423 Мб) (Киев: НПБУ, 2014)

Представлена книга присвячена видатному режисеру Андрію Тарковському. Досліджується життя восьми поколінь великої фамільної династії Тарковських.
 Вони народилися в різний час, жили в різних країнах, займалися різними справами, але складали одну велику фамільну династію – польсько- українсько - російський клан Тарковських.
________________________________________________________________________________

Полтава, Леонід    Енеїда модерна, альбо дивні пригоди ченця Григорія

Чудотворця, який що триста літ на Україні воскресає [Текст] : поема-епопея / Л. Полтава .-Полтава: ТОВ «РІК». - 132с.
Книга про ченця Києво-Печерської Лаври Григорія, який що триста  літ оживає, аби дописати  ікону Божої матері.   Видання вийшло у рамках проекту «Просвітницька книгозбірня», заснованого ще у 1918 році.
Автор  книги – наш земляк Леонід Полтава.  Він свого часу виїхав до Німеччини на заробітки, там стояв у витоків створення української спілки письменників у Німеччині  - МУР, «Мистецький український рух».   Леонід Полтава довго приховував свою біографію, побоюючись помсти КДБ, тому про нього мало кому відомо.  Хоча у його творчому  доробку 9 збірок  прози і поезії, а також чимало дитячих книжок.  Вперше ім’я  Леоніда Полтави у своїх працях згадали  наші  земляки   літературознавці   -  Петро Ротач та Михайло  Слабошпицький.   
Вперше книга була видана у Мюнхені в 1965 році.  Стиль  подачі тексту  наближений до стилю Івана Котляревського, проте зміст зовсім не такий, як у  класика літератури.
Микола Кульчинський  - голова Полтавського обласного об’єднання «Просвіта»:  От він оживає у 1930 році, бачить, що все змінилося, мандрує Україною, шукає ту ікону. Це слугує обрамленням, щоб описати жахи, в яких жила українська нація під комуністичною окупацією.
________________________________________________________________________________

         

  Шевченко, Тарас   Кобзарь: Стихи и поэмы о новых переводах на русский язык.-Черновцы:»Букрек»,2014.- 574с.

У цьому виданні «Кобзаря» читачам вперше в ХХІ столітті пропонуються  нові перекладацькі інтерпретації віршів та поем великого українського поета. Упоряднику за сприяння Бібліотеки української літератури в Москві вдалося зібрати та підготувати до видання нові переклади поезії Т.Г. Шевченка,які з’явилися на рубежі тисячоліть, ознаменувавши таким чином черговий етап пізнання безсмертного поетичного спадку Т.Г. Шевченка російською перекладацькою школою пострадянського періоду.
________________________________________________________________________________

Україна Тараса Шевченка / упоряд. Р. Маньковська та ін. - Харків: «Фоліо», 2014.- 573 с.

Дана книга – це внесок краєзнавців України у вивчення спадщини Тараса.

За життя Шевченко побував у багатьох куточках України, в тому числі  і на Катеринославщині.

В книзі можна знайти багато цікавих фактів. Зокрема, 25 пам’ятників Т. Шевченку є на Дніпропетровщині та перелік лауреатів премії імені Т. Шевченка на Дніпропетровщині.
______________________________________________________________________________

Шевченко Т. Повне зібрання творів у дванадцяти томах / Т. Шевченко; Редкол.: М.Г. Жулинський (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 2001 — Т. 10 : Мистецька спадщина. Живопис, графіка і скульптура 1851-1857 / Упоряд. М. А. Корнійчук, Д.В. Степовик . — 2014. — 560 с.

Друкуються живописні, графічні та скульптурні твори 1851 1857 рр.
_______________________________________________________________________________

 Шевченко Т. Повне зібрання творів у дванадцяти томах / Т. Шевченко; Редкол.: М.Г. Жулинський (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 2001 — Т. 11 : Мистецька спадщина. Живопис і графіка 1857-1861 / Упоряд. І.О. Боса, Д.В. Степовик та ін. — 2014. — 404 с.

Друкуються живописні та графічні твори 1857-1861 рр.

_____________________________________________________________________

Шевченко Т. Повне зібрання творів у дванадцяти томах / Т. Шевченко; Редкол.: М.Г. Жулинський (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 2001 — Т. 12 : Літопис життя і творчості Тараса Шевченка (за Петром Журом). Документи, покажчики / Упоряд. І.О. Боса, С.А. Гальченко та ін. — 2014. — 544 с.

Друкуються літопис життя і творчості Тараса Шевченка ( За книгою П.В. Жура «Труди і дні Кобзаря»), вибрані документи, що доповнюють біографію митця, його прижиттєві фотографії та портретні зображення, виконані в період 1840-1860 рр.