Микола Гурович Куліш – 130 років від дня народження

Цього року виповнюється 130 років від дня народження українського письменника, режисера, драматург, громадського діяча, педагога Миколи Гуровича Куліша.

Микола Куліш належить до митців «розстріляного відродження».

Народився 6 грудня 1892р. у с. Чаплинці на Херсонщині у родині батрака-селянина. Рано втратив батьків.

З 1905 році – навчався в Олешківському міському училищі та в чоловічій гімназії. Художній і літературний хист почав виявлятися у майбутнього письменника під час навчання у 5-му класі приватної школи.

Закохався у Антоніну Невель та згодом одружився на ній.

1913р. — написав першу п’єсу «На рыбной ловле».

Навчався у Новоросійському університеті, але був мобілізований до царської армії.

У 1915р. тяжко поранено під Смоленськом.

У 1918р. організував «Просвіту» в Олешках і почав писати роман «Трохим Леміш».

З 1918 р.— голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

1922-1925 рр.— інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»).

Стає відомим завдяки постановці драми «97» Г. Юрою на сцені Харківського театру.

1925 р.— переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР. Поринає у літературну творчість. Митець всіляко прагнув переїхати до Харкова, оскільки саме там він дістав би можливість зосередитись на літературній праці.

Спочатку член «Гарту», потім стає президентом ВАПЛІТЕ у 1926 році.

Редагує журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок».

Член «Політфронту» та очолює УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів).

У літературній дискусії поділяє позицію Хвильового.

1929 р.— комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською».

1933 р.— тяжка утрата — смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси «Маклена Граса».

1934р. — зарештований і засуджений до 10 років ув’язнення на Соловках, хоча і був тяжко хворий туберкульозом.

3 листопада 1937 року — за постановою особливої трійки НКВС розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.

Твори:

- 1913р. перша п’єса «На рыбной ловле»

- 1918р. роман «Трохим Леміш»

- 1924р. драма «97»

- 1925р. перша комедія «Отак загинув Гуска»

- 1927р. п’єса «Народний Малахій»

- 1928р. комедія «Мина Мазайло»

- 1929р. драма «Патетична соната»

- 1932р. драма «Маклена Граса»

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mikola-kulish-biografiya-korotko.

День Святого Миколая

День Святого Миколая – особливе свято. Всі його чекають з нетерпінням, щоб попросити здійснення своїх найзаповітніших мрій, бо кожен знає, що він за свого життя був добродієм для християн. Отож і сьогодні він може подати нам руку в біді, або в радощах. З особливим нетерпінням чекають на цей день діти, бо для них насамперед – це свято веселощів та подарунків.

У КУ «Семенівська ЦБ» для дітей вже зранку 19 грудня розпочалося свято «Через поле, через гай їде до нас Миколай». Гостями бібліотеки в цей день були наймолодші читачі . Бібліотекарі познайомили дітей з історією виникнення свята, читали вірші, співали, танцювали, приймали участь у конкурсах, іграх, пізнавальних вікторинах. Цікаво та змістовно пройшов інтелектуальний квест. Кінцевою метою квесту було запалення ялинки. На кожній зупинці було визначено найкращих учасників, які прикрасили ялинку. І по закінченні гри ялинка засяяла. Також до бібліотеки завітав Святий Миколай. Привітав дітей зі святом та вручив подарунки за гарно прочитані вірші. В святково прикрашеній залі влаштовано ілюстровану книжкову виставку «З передзвоном на поріг, вже ступає Новий рік». Захід пройшов веселим, цікавим, яскравим,з посмішками на обличчях. Кожне зимове свято приносить пізнання нового, радість, задоволення. По закінченні свята учасники передали малюнки та побажання захисникам. Діти в своїх віршах просили миру, захисту для України та зброї для наших військових.

Хай будуть щасливими всі діти, хай Святий Миколай подарує кожному світле майбутнє у мирній квітучій Україні.

     З 5 по 11 грудня відзначається Всеукраїнський тиждень права.

Відповідно до Указу Президента України від 08.12.2008 №1189, в державі започатковано проведення Всеукраїнського тижня права щороку в тиждень, що включає 10 грудня - День прав людини, який відзначається в пам'ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році-Загальної декларації прав людини.

КУ «Семенівська ЦБ» разом з учнями дитячої мистецької школи провели правовий захід «Подорож в країну прав дитини». Ознайомилися з книжковою виставкою літератури «Кожна дитина має право...».

 День хустки

Час спливає непомітно, життя розкидає нас по світах, а мамина хустка, як оберіг, як пам’ять роду, супроводжує і не дає забути історію, традиції роду – народу.

З давніх – давен хустка для українців була символом жіночності, вірності і кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.

День української хустки – неофіційне щорічне свято, що відзначається 7 грудня з метою об’єднання жінок різного фаху, різного віку для збереження українських традицій.

До Дня української хустки в КУ «Семенівська ЦБ» пройшла година народознавства «Мамина хустка – як пам’ять роду…», з учнями 1-А класу ліцею №2. Діти взяли участь у акції « Хустку намалюю, як оберіг ЗСУ подарую.» Також в бібліотеці влаштовано книжкову виставку літератури «Українська хустка – оберіг жіночої вроди».

День Збройних Сил Украни

6 грудня до Дня Збройних Сил Украни в КУ «Семенівська ЦБ» влаштовано книжкову виставку літератури «Збройні Сили України – гарант національної безпеки». Працівники бібліотеки ознайомили присутніх з книгами представленими на виставці, з історією утворення української армії та її героїчними сторінками. Згадали дружинників Київської Русі, славних козаків, січових стрільців, воїнів УПА, сучасних кіборгів та їх подвиги.

 

125 років від дня народження Андрія Головка

Цього року минає 125 років від дня народження Андрія Головка – українського письменника, літературного критика, Лауреата Шевченківської премії (1969 р.) Народився 3 грудня 1897 р. в с. Юрки на Полтавщині в селянській родині. Навчався в Кременчуцькому реальному училищі (1908—1914). Належав до літературної організації «Плуг». З 1915 р. перебував на фронті. 1917 р. повернувся в Україну, працював учителем. 1919 р. вийшла друком збірка віршів «Самоцвіти». Викладав у школі м. Харків, а після демобілізації вчителював на селі. З 1922 р. перейшов на літературну роботу.

У 20-х роках написав твори: «Дівчинка з шляху», «Пилипко», «Червона хустина», підготував збірку оповідань і повістей «Можу». 1927 р. закінчив роман «Бур'ян».

Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом .

Роман «Артем Гармаш» — складова частина задуманої трилогії про боротьбу українців за встановлення радянської влади (1951—1970). Автор кількох п'єс і кіносценаріїв. Окремими виданнями вийшло понад 20 книжок письменника.

Помер 5 грудня 1972 р. в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

 Голодомор 1932-1933 років страшна трагедія в історії нашої держави.

Він забрав мільйони людей. Сьогодні ми нащадки тих, хто пережив геноцид, і тих, кому це не судилося, повинні докладати всіх зусиль, щоб молоде покоління знало про жахи та страхіття тих часів. Нашим обов’язком є зробити все, щоб наші діти свідомо пам’ятали невинних жертв Голодомору.

Напередодні 90-річчя Дня пам’яті жертв голодомору у КУ «Семенівська ЦБ» та в бібліотеках-філіях відбулися заходи приурочені данній темі. В центральній бібліотеці влаштовано книжкову виставку – реквієм «Щоб не плакали душі голодні –свічку пам’яті ти запали», на якій представлено книги, документальні факти та спогади очевидців тих страшних часів, в тому числі жителів сіл нашої громади. Також в бібліотеці проведено перегляд літерарури «Голоси правди: голодомор 1932-1933 рр.» Пам’ятайте про Голодомор, про наших померлих прадідусів і прабабусь. І на згадку про них, в останню суботу листопада, відбулася Всеукраїнська акції «Запали свічку пам’яті». Ми завжди будемо пам’ятати про наслідки штучно створеного геноциду.

 17 листопада до дитячої мистецької школи завітали працівники КУ «Семенівська ЦБ». Для дітей 5-7 класів до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди провели літературну мозаїку «Видатна постать історії – Григорій Сковорода».

21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи – свято, встановлене на знак вшанування патріотизму та мужності громадян, які у 2004 та 2013 роках стали на захист демократичних цінностей і європейського вибору нашого народу.

В КУ «Семенівська центральна бібліотека» влаштовано книжкову виставку «Україна – територія гідності та свободи»

Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі. Це постать першорядної ваги. Поет,прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець – він у кожну з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури.

В КУ «Семенівська центральна бібліотека» для користувачів дітей проведено арт-годину «Осінній натюрморт»

Юлія Миколаївна Лукей, викладач по класу образотворчого мистецтва Семенівської дитячої мистецької школи, розповіла про художників, які писали свої картини на осінню тематику, зокрема про Катерину Білокур. Для малювання натюрморту, є багато цікавий ідей. Та цього разу малювали осінні яблука. Різнокольорові вони красувалися у вазі та великому кошику. Кожний з учасників, а серед них і діти ВПО, під керівництвом Юлії Миколаївни , з захопленням поринув у світ прекрасного. З задоволення , крок за кроком, діти малювали натюрморт з осінніми яблуками. Учасники заходу відчули себе справжніми художниками і створили власні натюрморти, навіть у самих найменших все вийшло. Для дітей малювання – один із шляхів, який веде до розвитку моторики рук, допомагає більш повно сприймати кольори і відтінки, розвиває фантазію, тренує пам'ять. В нашому сьогоденні, такі заходи допомагають розслабитися, зняти емоційне навантаження і стрес.

Учасники арт-години: Пітірімов Всеволод, Богдан Іра, Степаненко Тимофій, Степаненко Тіна, Прохоренко Діана, Прохоренко Артем, Вішар Кіра, Кадук Мелана, Лукей Богдан, Пацкан Маріана.

Бібліотека сьогодні це не тільки центр інформації, а й простір для вільного спілкування, де можна взяти цікаву книгу, скористатися Інтернет послугами, взяти участь у цікавих заходах.

Запрошуємо до нашої бібліотеки.

Вітаємо переможців обласного конкурсу "Мислити глобально-діяти локально".

 Конкурс проходив з 01 червня по 31 серпня 2022 року. В ньому взяли участь працівники бібліотек, що обслуговують дітей. Над створенням кращого відеоролика "Мислити глобально - діяти локально" працювали працівники КУ "Семенівська центральна бібліотека" та бібліотеки -філії . Цього разу нам пощастило перемогу отримали - І місце - Сокол Оксана Біляківська бібліотека-філія та ІІІ місце - Марія Котій;Олександр Сивовол - Новоселицька бібліотека-філія.

 30 вересня 2022 р. - Всеукраїнський день бібліотек

Цьогоріч День бібліотек ми відзначаємо в умовах воєнного стану. Уся країна об’єдналася для боротьби з рашизмом, а бібліотеки для своїх спільнот, громад та новоприбулих стали і точкою опори, і місцем сили, і простором для спільнодії.

Хай буде скоріше мирно і книжково!

Письменники , поети про трагедію Бабиного Яру.

 Цими днями вшановуємо пам’ять жертв Бабиного Яру – однієї з найбільших людських трагедій ХХ століття на теренах України.

Письменники , поети про трагедію Бабиного Яру.
Першими художніми текстами, котрі зафіксували емоційну і психологічну реакцію на трагедію Бабиного Яру, були саме поетичні твори. Адже поезія завжди мобільна у відтворенні пережитого досвіду та динамічна в реакції на больові потрясіння. Напевне знаковим є той факт, що першими відгукнулися на трагедію Бабиного Яру митці, котрі перебували в Києві в період нацистської окупації і для яких страшне людиновбивство стало частиною особистого досвіду війни.
Наскрізними для поезії є болючі роздуми про розрив спадкоємності поколінь, втрату дерева роду й духовного коду.
Одними з перших на трагедію Бабиного Яру відгукнулися українські митці. Поетичні роздуми про Бабин Яр втілили на письмі такі відомі українські автори, як Микола Бажан, Володимир Сосюра, Олекса Ющенко.
У сприйнятті поета М. Бажана, тиша над Бабиним Яром така оманлива: крізь неї прориваються голоси безневинно страчених і замордованих. «Ні, це не тиша! Незгасимий крик ста тисяч серць передсмертний крик одчайний». Митця вражають незатерті сліди страшних злочинів.

В землі не скрилось, тліном не взялось
Витке і ніжне золото волось.
Блищить на мокрій твані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів,
І дотліває кинутий набік
Закровлений дитячий черевик.
(М.Бажан)

Устають з-під землі наші діти,
Закатовані, вдушені, вбиті,
Недокохані нами і світом,
Не научені твердо ходити.
(В.Швець, «Бабин Яр»)
З 17 по 28 лютого 1946 року в Києві відбувся судовий процес над учасниками масових розстрілів під час нацистської окупації. В залі суду були присутні українські письменники Володимир Сосюра та Юрій Смолич. Під впливом побаченого В.Сосюра пише такі рядки:

За Бабин Яр прийшла година суду!
За нашу кров, за тьми свавільний гніт,
Це зло потвор, і безуму, і бруду
Рука відплати витягла на світ.
Судіть же їх, судіть в ім’я народу,
Від імені і мертвих, і живих,
Від імені життя і щастя, і свободи
О, судді праведні, судіть проклятих їх.
(В.Сосюра, http://babiy-yar.livejournal.com/3601.html)

У творчості Леоніда Первомайського – талановитого й самобутнього українського письменника ХХ століття тема Голокосту й Бабиного Яру залишалися серед пріоритетних.
Так у вірші «В Бабинім Яру» автор відтворює щемливу і надзвичайно людяну розмову старого єврея з сином за мить до страти:
Стань біля мене, стань, мій сину,
Я прикрию долонею твої очі,
Щоб ти не побачив своєї смерті,
А тільки кров мою в пальцях на сонці,
Ту кров, що й твоєю стала кров’ю
І зараз вилитись має на землю…
(Л. Первомайський)

Видатний єврейський поет Перец Маркіш закінчив 1946 року епічну віршовану книжку «Війна». Уривки з неї, зокрема і про Бабин Яр у перекладі українською В.Богуславської.
Нестерпним болем повен Бабин Яр.
Тисячоліттям тугою волає.
Безсилі тиша тут і календар
І берегів у пам’яті немає.
Крізь землю проростуть дерева тут кістками,
І пеститиме їх примхливим вітерцем,
Оголюючи тлін, болючий камінь,
Немов на глум, залишений живцем…
Головний герой книги, Садовський, alter ego поета:
Не знає він, чи ця дитина з яви,
Чи витвір вітру, куряви і хмар.
Ні він один. І струмені криваві
Переливають тугу в Бабин Яр.
(П.Маркіш, «Наречений завірюхи»)

Визначний єврейський поет Шике (Овсій) Дріз написав (1953–1954 рр.) вірш «Колискова Бабиному Яру».
Я розгрібаю згарище – сини мої обидва де?
Мовчать попечені кістки – у них немає відповіді.
О матері, допоможіть
Цю доридати пісню,
Заколисати, пережить
І Бабин Яр колись мені.
(Ш.Дріз, «Четверта струна», пер. з їдишу В.Богуславської)

( Використано матеріал І. Захарчук. Бабин Яр в художній літературі)