Поздоровлення з Всеукраїнським днем бібліотек

Шановні колеги! Дорогі друзі!

 Прийміть щирі вітання з професійним святом - Днем бібліотек!

Всіх книг не перечитати, а розбиратися в них - наука складна ... 
Ви знаєте, напевно, про все, що тісниться на полицях і зберігається в фондах? Нехай у стінах бібліотеки вам ніколи не буде нудно, під руку попадаються найкращі книжки, а в житті ясним сонечком світить щастя!

День відкритих дверей " Для вас завжди відкриті наші двері і серця"

30 вересня – у день великомучениць Любові, Надії, Віри і матері їх Софії – бібліотечна громада України святкує Всеукраїнський день бібліотек.

У цей день ми відзначаємо високу місію Бібліотеки та Бібліотекаря інформувати та просвіщати, організовувати безперешкодний доступ до книг для всіх громадян, допомагати і навчати орієнтуватися у потоці інформації, сприяти оволодінню навичками пошуку та використання різноманітних ресурсів.

Попереду  30 вересня – Всеукраїнський День бібліотек. Низку заходів, присвячену цій даті, ми розпочали у четверг  26 вересня  Днем відкритих дверей. 

Бібліотека підготувала оголошення про проведення свята,  в якому  запрошувалися  всі бажаючі  завітати на день народження до Бібліотечної  Країни.

Розпочали цей день фахівці бібліотеки з рекламної акції. 

Цього дня тут відбувалися екскурсії, привітання, вікторини і все на тему: бібліотека і книга, де користувачі дізналися багато цікавого, наприклад про найбільшу і найменшу книжку, на чому була зроблена перша книга, і найдавнішу бібліотеку.

Дорогі друзі, шанувальники друкованого слова, - звернулась до присутніх директор бібліотеки Катерина Олександрівна Яковенко, - сьогоднішній день є для всіх нас важливим і незвичайним. Наша бібліотека відкрила свої двері вже сімдесят вісім років  тому і напевно немає в нашому селищі родини, в якій би не чули про цей осередок культури або не відвідували його. Ми щиро вдячні Вам за відданість і сподіваємось, нас ще чекає попереду багато дивовижних відкриттів у світі книжок.

Бібліотекарем ІІ категорії Людмилою Олексіївною Безсмертною  була проведена вікторина біля книжкової виставки.

 Для того, щоби краще вивчити зацікавлення читачів, здійснено  міні-анкетування «Бібліотека очима читачів».
 Питання були такі:

• Де Ви берете книги для читання?
• Чи задовольняє Вас фонд нашої бібліотеки?
• Чи знайомі Ви з сайтом та блогом  нашої бібліотеки?

 «Культура читання – це вміння швидко знаходити в бібліотеці потрібні книжки. А для цього необхідні основи бібліографічних знань,» – розпочала цікаву подорож у світ бібліотечних премудростей бібліограф ІІ категорії  Тетяна Миколаївна Воліченко. Вона не тільки ознайомила учнів із каталогами, але і навчила присутніх користуватися ними.

Всім бажаючим  провели консультації по використанню інформаційно-комунікаційних технологій  Волошин Олег Миколайович. Всі охочі змогли скористуватися безкоштовним Інтернетом.

Гості ознайомились з книжковою виставкою "О, книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!". Книги, які вибрали на представленій виставці, можна було записати тут же.

Також був представлений фотостенд «Семенівська центральна бібліотека».

Також цього дня діяла акція: "Приведи друга в бібліотеку!", під час якої користувачі приводили своїх друзів, щоб записатися до бібліотеки.

    На кінець бібліотекар закликала всіх присутніх: "Ніколи не розлучатись з книгою! Бережно ставитися до книг, бути активними читачами в бібліотеці", тому що безсмертя книги в її читачах.

Кульмінацією заходу став запуск повітряних  бажань, які знаходились в повітряних кульках.

 А на згадку кожен отримав буклет з  атрибутикою центральної  бібліотеки.

Закінчився захід модним сучасним дійством - флеш-мобом "Зупинись, почитай!" 

Презентація наукового видання «Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область. Семенівський район».

25 вересня за участі першого заступника голови обласної ради Володимира Онищенка у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею відбулася презентація наукового видання «Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область. Семенівський район».

Видання продовжує розповідь про багатство культурно-історичної спадщини Полтавського краю, зокрема, Семенівщини. До книги, окрім вступної статті, вміщена 391 стаття про пам’ятки району, з яких 184 присвячені археології, 185 − історії, 4 − архітектурі, 1 − пам’ятці техніки, 1 – пам’ятці мистецтва, 17 − природоохоронним об’єктам.

Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область. Семенівський район   [Текст] /Пол. краєзн. муз.; В.А. Андрієць, Є.П. Бутенко, Г.В. Василенко та ін. –Полтава: ТОВ "АСМІ", 2013.- 396с. іл.

Це результат колективної праці не лише науковців Полтавського краєзнавчого музею. До підготовки видання були також запрошені працівники Центру археологічних досліджень управління культури Полтавської облдержадміністрації, вищих навчальних закладів міста, краєзнавці Семенівського району, працівників краєзнавчого відділу Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П.Котляревського.

У створенні книги надали активну допомогу голова Худоліївської сільської ради Демидченко В.М., Біляківської сільської ради Сокол В.Г., Погребняківської сільської ради Мошківська А.А., працівники Семенівського краєзнавчого музею, колишній завідувач Очеретуватівського народного краєзнавчого музею, краєзнавець Бутенко Є.П., краєзнавець-аматор с. Дем’янівка Янголь Микола Олексійович, вчитель Оболонської ЗОШ І – ІІІ ступенів Телешун О.І.

Під час роботи над статтями проведені експедиції по району, були досліджені вже відомі пам’ятки та виявлено майже 86 нових об’єктів культурної спадщини.

Читайте романи примадонни іронічного детективу Дар'ї Донцовой

Дар'я Донцова (справжнє ім'я Агрипина Аркадіївна Донцова) народилася 7 липня 1952 року в Москві.

Батько - Аркадій Миколайович Васильєв (1907-1972), маловідомий радянський письменник.

Мати - Тамара Степанівна Новацька (1917-2008), режисер Москонцерту.

До школи до Дар'ї Донцової були приставлені дві гувернантки. Вони навчили її непогано говорити французькою та німецькою мовами.

У школі Агрипина, за її словами, не користувалася особливим авторитетом у однокласників. Їй дуже добре давалися гуманітарні предмети і іноземні мови, але вона була вкрай слабка в математичних науках.

У 1974 році Дар'я Донцова закінчила Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, факультет журналістики. Після інституту працювала 2 роки в Сирії в Алеппо в Радянському консульстві перекладачем з французької. Після повернення до Москви, до 1983 року працювала у відділі інформації газети «Вечірня Москва». У 1983 році змінила прізвище (на прізвище чоловіка) і перейшла на роботу в щомісячний журнал «Вітчизна». Після народження дочки (у 1986 році) зайнялася викладанням німецької та французької мови.

Нагороди

• Лауреат премії «Письменник року» в 2001, 2002, 2003 роках.
• Лауреат премії «Бестселер року» (заснована газетою «Книжное обозрение») у 2002, 2003 роках.
• Лауреат премії торгового дому «Бібліо-Глобус» у номінаціях «Автор року» та «Ім'я року» в 2002 році.
• Лауреат щорічного відкритого конкурсу «Книга року» (Міністерства у справах друку, телерадіомовлення і засобів масової комунікації Росії) у номінації «Бестселер року» в 2003 році.
• 5 березня 2003 була закладена зірка на честь Дар'ї Донцової на літературній Площі зірок у Москві на Страсному бульварі.
• 24 червня 2005 Дарині Донцової був вручений громадський Орден Петра Великого 1-го ступеня з стрічкою за великий особистий внесок і видатні заслуги в галузі літератури 
• в 2006, 2007, 2008, 2009 і 2010 роках за даними опитувань ВЦВГД Дар'я Донцова визнавалася «Письменником року».

Читайте романи примадонни іронічного детективу Дар'ї Донцовой.

ДОНЦОВА, ДАРЬЯ 
ДЬЯВОЛ НОСИТ ЛАПТИ [Текст]:роман/ Д. ДОНЦОВА. – М.: ЭСМО, 2011. – 352с.

Схоже, я, Віола Тараканова, відома широким масам як письменниця Аріна Віолова, міцно влипла! Тільки уявіть - мене звинувачують у вбивстві адвоката Миколи Литягина! Я всього лише сподівалася розжитися у захисника крутим сюжетом для свого нового детектива, і чим це скінчилося? У мене виявився ноутбук Литягина і найважливіша доказ, який може виправдати невинного і засадити за грати справжнього маніяка - щороку в один і той же день він душить особ легкої поведінки однаковими блакитними шарфами. Тепер я чекаю, коли лиходій клюне на «живця» - так-так, мене, кохану - і видасть себе. А тим часом я освоююся на новій роботі на посаді покупця-провокатора: ходжу по торговим точкам і талановито доводжу продавців до сказу. Тремтіть, бутіки!

 Щоб читати онлайн книгу «Диявол носить постоли» перейдіть за вказаним посиланням.

ДОНЦОВА, ДАРЬЯ 
ДИЕТА ДЛЯ ТРЕХ ПОРОСЯТ [Текст]:роман/ Д. ДОНЦОВА. – М.: ЭСМО, 2008. – 344с.

Ну от скажіть будь ласка, яким чином пампушечка Таня Сергеєва може схуднути, якщо навколо щоразу виявляється така величезна кількість спокус? .. На чому ні зупиниться погляд - скрізь апетитні тістечка й вишукані тортики, ковбасна нарізка і інші кулінарні шедеври. А ось вітрини бутиків пропонують виключно одяг для худих фотомоделей і струнких дівчат ... І як Таня не старається сидіти на дієті, виконувати безліч справ за день, бігаючи туди-сюди, позбутися зайвих кілограмів поки не вдається ніяк. А тепер пані Сергеєва, співробітниця агентства під назвою «Прикол», повинна зображати няню для ... ні, не дитину, в банкіра, який несподівано впав у дитинство ... А він взяв і помер прямо у неї на очах ... Але природною смертю назвати пригода важко - швидше за все, це вбивство. Звичайно ж, Тетяні залишитися осторонь не вдасться і вона буде задіяти максимум своїх дедуктивних здібностей, щоб пролити світло на цю історію, покриту мороком ...

Щоб читати онлайн книгу "Дієта для трьох поросят" перейдіть за вказаним посиланням.

ДОНЦОВА, ДАРЬЯ 
РОМЕО С БОЛЬШОЙ ДОРОГИ[Текст] :роман/ Д. ДОНЦОВА. – М.: ЭСМО, 2007. – 384с.

Нічого собі дільце звалилося на голову Даші Васильовій - вона повинна знайти ... шубу. Правда, манто не простої - з рожевої шиншили, вартістю в особняк. Хоч і не хочеться, а шукати доведеться, інакше втратила його на веселій тусовці подруга, безладна Таня назавжди оселиться в Дашином будинку. Вона вже зайняла її кімнату! Просто сіла на ліжко, і поки Даша не відшукає манто, не бажає вставати. Шубку подарував Тані чоловік, і якщо її не повернути, він, ревнивий Отелло, вижене дружину вон. Або посадить у в'язницю! Тим більше, виявляється, що він їй і не чоловік зовсім. Тільки навіжена-подружка

Визволення Семенівщини

23 вересня – День визволення семенівщини від німецько-фашистських загарбників – свято для всіх мешканців районну.

Довгих три роки випробувань стали страшною ціною сьогоднішнього миру.

Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам.

Скільки безневинних людей зазнали нечуваних тортурів, знущань та принижень у концтаборах, тюрмах, на примусових роботах та пересильних пунктах!

За неповними даними, значних жертв зазнало мирне населення нашого районну. Окупантами розстріляно, замордовано і спалено 703 чоловіка. З них 193 дітей і жінок. Лише в селі Великі Липняги 24 вересня 1943 року від рук фашистських катів жахливою смертю загинуло 125 дітей, 116 жінок, 49 чоловіків.

23-24 вересня 1943 року район був звільнений 373 Миргородською стрілковою дивізією в складі 1235, 1237, 1239  полків та іншими частинами і з’єднаннями Воронезького фронту.

Пам’ять захисників, які полягли і боях з фашистами, увічнена 39 пам’ятниками на братських могилах, меморіалом жертвам фашистського розбою у селі Великі Липняги. У районні 40 інших безіменних та 385 інших поховань загальною кількістю 1375 чоловік. 

Сьогодні хочеться низько вклонитись пам’яті воїнів, які принесли нам жаданий мир. Які прийняли свій останній бій та знайшли вічний спокій на Семенівській землі. Ми вклоняємося тим, хто брав участь у партизансько – підпільній боротьбі, хто своїми зусиллями у тилу наближав таку жадану для всіх Перемогу.

Пам’ять про подвиг наших предків вимагає від нас не тільки шанобливого ставлення. Ми повинні бути гідними нащадками покоління переможців, справжніми патріотами своє малої Батьківщини та держави.

Вітаючи семенівців та гостей районну зі святом голова райдержадміністрації В. Є. Книш зазначив: «Все далі збігає час від подій Другої світової війни та щасливого моменту нашої Перемоги. І кожного разу цей урочистий момент зустрічають все менше людей, які ціною свого життя здобували довгождану перемогу…».

У заходах взяли участь керівництво району, колективи підприємств, організацій, установ, представники політичних партій, громадських організацій, учнівська молодь, жителі і гості районну.

Присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів –визволителів урочистою ходою та покладанням вінків до пам’ятника.

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам`яттю загиблих фронтовиків, віддаємо данину поваги і шани колишнім підпільникам і партизанам, оборонцям і визволителям рідної землі – усім тим, хто наближав довгоочікувану перемогу на фронті і в тилу. Завдяки їх подвигу ми отримали змогу жити у незалежній, мирній державі.

Вклонися, моя Україно, цим людям величним і скромним,

що в назвах фронтів титанічних пронесли наймення твоє. 

Ти словом достойним розкажеш своїм поколінням потомним, 

чому їм довічну пошану твій вдячний народ оддає!

Весела мудрість тут вирує...

В мальовничому лісопарку Веселого Подолу серед розмаїття квітів біля віковічного дуба, що пам’ятає гостини великого поета Тараса Григоровича Шевченка, на галявині біля пам’ятника Глібову, нашому славетному земляку, відбулося свято Веселої мудрості, гумору та сатири, дотепів, веселих козацьких забав, жартівливих пісень, байок. Це свято стало традиційним, спільною, справді народною радістю для жителів району, засобом збереження краси національних традицій, місцем спілкування з талановитими людьми межиріччя Сули і Хоролу, інших районів і обласного центру.

Воно іскрилося гумором, заповіданим нам видатним нашим земляком Леонідом Івановичем Глібовим. Алеї лісопарку і спортивний майданчик Веселоподільської школи прикрашені яскравими транспарантами, прапорами, вітринами з карикатурами, дружніми шаржами.

Під історичним віковічним дубом біля невеликої естради збираються гості і учасники свята, тут відбувається основне дійство театралізованого свята. 
З вітальними словами до присутніх звернулись перший заступник голови обласної ради Володимир Онищенко, голова районної державної адміністрації Валерій Книш, Веселоподільський сільський голова Інна Календар, почесний гість - генеральний директор ВТК «Лукас» Олександр Лукацький, який подарував конкурсантам великий торт із портретом Леоніда Глібова. Традиційним елементом свята є конкурс байкарів. Цього дня із багатьох районів Полтавщини приїздять до Веселого Подолу і талановито виступають читці-аматори. Ось і цьогорічний конкурс зібрав багатьох учасників із Хорольського, Великобагачанського, Лубенського, Пирятинського районів. Складно членам журі оцінити таланти конкурсантів, та все ж переможці визначені. Ними стали Вячеслав Літун із Великої Багачки, лялькова студія «Гостинець» (керівник Тетяна Селюк) із Лубен, Дідик Сергій із Пирятина, Пасько Андрій, Марфа Долинна, Віталій Тараненко та Віктор Олійник із Семенівки, Маря Вовк з Хоролу, а гран-прі конкурсу отримала жителька Семенівки Євдокія Киричок. 

Люко Дашвар - нові книги

Люко Дашвар (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова)

Народилася  2 травня 1957 в Херсоні.

Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)

У журналістиці з 1986 року.

Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.

З 1991 року – головний редактор херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів.

Творча діяльність

Почала писати сценарії для кіно: «Луна Одесса» і «Время – это все».

З 2006 року займається тільки літературною діяльністю.

Перший роман «Село не люди» був відзначений другою премією Коронація слова 2007», а другий «Молоко з кров'ю» – премією «Коронація слова 2008».

В березні 2008 отримала нагороду журналу «Друг читача» за найкращий літературний дебют (роман «Село не люди»).

«Молоко з кров'ю» визнано переможцем конкурсу «Книга року БіБіСі 2008».

У 2009 році в світ виходить третя книжка автора «Рай.Центр», яка отримала диплом «Вибір видавців» на конкурсі «Коронація слова 2009».

---

Твори  які раджу прочитати:

«Село не люди» (2007)

«Молоко з кров'ю» (2008)

«Рай. Центр» (2009)

«Мати все» (2010)

«Биті є. Макар» (2011)

«Биті є. Макс» (2012)

ДАШВАР, ЛЮКО  МОЛОКО З КРОВ'Ю [Текст] :роман/ Л. Дашвар. – Х.: Видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2012. – 272с.: іл.

Яке то щастя — зустріти свою половинку і покохати! Коли душа сягає неба, коли розумієш: ось твоя доля…

Першій красуні на селі Марусі-румунці до пари став Льошка — розумний, красивий, успішний, — то й жити б їм як королям. І яке їй діло до сусіда, хирлявого рудого Стьопки-німця в поламаних окулярах? От тільки чомусь щоночі йде він до бузкового куща біля Марусиної хати, і щоночі вона відчинає вікно…

Дочка українського олігарха Олексія Ординського Руслана, 17-річна розумниця і красуня, яка ось вже 10 років не бачила батьківщину, тому що мешкала з батьками у Англії. Та раптом у неї спалахнули патріотичні почуття. Вона сказала, що хоче повернутися на рідну землю, щоб зробити для неї щось корисне. Їй було важко пояснити батькам, чому вона на це зважилася, але все ж таки вона досягає свого, і батьки відправляють її до Києва з чотирма охоронцями і грошима на покупку рідної землі. Їй пропонується земля, яка перетворилася на котеджне селище «нових українців». Але Руслана хоче землі, «оспіваної легендами»…

ДАШВАР, ЛЮКО  сЕЛО НЕ ЛЮДИ [Текст] :роман/ Л. Дашвар. – Х.: Видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2012. – 270с.: іл.

У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше – палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине. У його трагічній смерті звинувачують Катю. Дівчина страждає. Та біда одна не ходить... Куди подітися засудженій громадою, наляканій та самотній Каті? Чим завершаться поневіряння нової Лоліти? Чи знайде вона своє щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами долі? Всевишній знає правду і не покине невинну душу на поталу юрбі.