День Святого Миколая

 Майстер-клас "Чарівний чобіток"

День Святого Миколая   - велике церковне свято, яке щорічно відзначають всі українці. Найбільше його, звичайно, люблять діти - за приємну традицію, згідно з якою, слухняним малюкам святий приносить подарунки. 

В КУ "Семенівська ЦБ " відбувся майстер-клас з учнями Семенівського ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 ім. М.М. Хорунжого.
О.Мартус , бібліотекар дитячого відділу, розповіла про Свято Святого Миколая та ознайомила з книжковою виставкою . Майстер - клас з виготовлення новорічного сувеніру, чарівного чобітка, провели працівники Семенівського Будинку дитячої та юнацької творчості Лілія Лугова та Тетяна Задорожня.


 

14 грудня – день, коли Українська держава вшановує героїчний подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 Чорнобиль і досі є незагоєною раною. Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі не одне  покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії. Ім’я їй - Чорнобиль. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність.

День Гідності та Свободи

 Щорічно 21 листопада українці відзначають важливе національне свято.

День Гідності  та Свободи - свято, яке заснували в 2014 році за Указом Президента. Його прийнято відзначати щорічно 21 листопада. Встановлено його на честь Помаранчевої революції 2004 року і Революції Гідності 2013 року.

 Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

В центральній бібліотеці влаштовано книжкову виставку та проведено патріотичну годину "Тільки тим історія належить, хто за неї бореться й живе".

Вітаємо ювіляра

 11 жовтня 2021 року, виповнюється 85 років нашому дорогому  і

шанованому земляку Віктору Женченку.

 Бажаємо ювіляру міцного здоров’я, щасливої долі, нових творчих успіхів,  невичерпної енергії, оптимізму, родинного тепла.

    «Я спалахну над ніччю метеором»: Методично-бібліорафічні матеріали (до 85-річчя від дня народження   В. Женченка)/ укладач провідний бібліограф З.С. Іващенко.- КУ «Семенівська центральна бібліотека», 2021.-32с.       

Матеріал включає біографію, розкриває багатогранність таланту В. Женченка  як  поета, співака, перекладача, діяча культури, сценарій масового заходу, книжкову виставку, фото світлини. Рекомендовано для працівників сільських бібліотек, вчителів, шанувальників творчості В. Женченка.

 Віктор Васильвич – заслужений діяч мистецтв України, заслужений артист України, лауреат літературної премії імені Андрія Малишка, кавалер орденів Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого, Святого Архистратига Михаїла. В. Женченко – людина багатогранного таланту. 
Народився Віктор Женченко 11 жовтня 1936 р. в селі Оболонь, Семенівського  р-ну на Полтавщині, у сім'ї сільського вчителя. 

Я — з Оболоні. З тиші, що припала
хмільною хвилею на груди чорнозему.
Я скупаний в купальську ніч — ще
змалу! —
в таємнім шепоті вербового гарему.
Я з квітів тих, що вранці над Сулою
дарують келихи ромашкового щему.
Я з вишень тих, що з кожною весною
плетуть вінки полтавським нареченим...
Я з тих пісень, що пахнуть полем, болем,
билинно гордим хліборобським родом.
З джерел цих п'є моя смаглява доля
дзвінку,цілющу, найсвятішу воду!

                                                     В. Женченко і його творчий доробок   

 Коли почався Женченко-поет?

— До поезії я прикипів у школі. У п’ятому класі став лауреатом Республіканського поетичного конкурсу серед школярів. Друкувався в дитячих газетах «Зірка», «Пионерская правда», в районці. Я бачив світ по-іншому, ніж люди навколо мене, і, щоб передати свій стан, брався за рідне слово.

 Віктор Васильович  член Національної спілки письменників України з 1975 року.

Активний діяч Українського фонду культури з часу його створення 11 жовтня 1987 року. Член президії правління Українського фонду культури.

Кожен рядок його поезії постає під кутом несподіваного й узагальненого бачення дійсності. Його вірші не просто цікаві, а ще й спонукають до роздумів, переосмислення та пізнання.
Перша збірка поета «Струна» вийшла у 1971 році. З друку вийшли також збірки віршів поета: "Батькова скрипка" (1974), "Сонячний бік вулиці" (1980), "У сяйві тополиних
 грацій" (1983,"Молодь"), "Яринчин віночок" (1984, "Веселка"), "Поезії" (1986, "Дніпро"), "Зневаж свій страх" (1997, "Український письменник"), "Зорова поезія" (2000, "Зерна", Париж–Цвікау), "Спрага на двох" (2001, Парламентське видавництво), «Живу!) (2006) «У присмерку долі» (2011), «Подружився Вітя з вітром» (2014,)« Кришталевий шепіт» (2014, «Жнець»).

В. Женченко - перекладач

 В. Женченко є упорядником та одним з перекладачів антології сучасної хорватської воєнної лірики "У цей страшний час" (1990, "Молодь"). Окремі переклади здійснив з татарської, узбецької, кримськотатарської, білоруської, російської, азербайджанської, латвійської та інших мов.

Світ побачив переклади: з узбецької мови – "Пісні Узбекистану" (1972, "Музична Україна"), "Повісті" X. Назіра (1975, "Веселка"), повість "Пригоди Турткоза" С. Анарбаєва (1984, "Веселка"), окремі твори Зульфії, Сайяра, М. Бабаєва, Е. Вахідова, А. Ібодінова, Л. Махмудова; з казахської — повість "Удвох із батьком" К. Найманбаєва (1983, "Веселка"), деякі твори Б. Момиш-Ули, М. Сундетова та ін.

Ось так говорить Віктор Васильович про рідну нашу  мову: «Будь-який народ, якщо ти не знаєш його мови, ніколи не відкриє тобі душу. Хіба що український народ, який товчуть майже чотириста років, знущаються з нього, а він відкриває серце і щирістю, добротою облагороджує тих, хто його ображає. Найдіть таку державу світу, де б половина парламенту розмовляла рідною мовою, а половина — польською або мовою Зімбабве. Нема такої держави».

Віктор Васильович Женченко -  універсальна людина, яка вміє захоплюватися щиросердно чеснотами й талантами інших людей, а це вже рівень богоугодного ставлення до світу.

Невблаганно летить час, багато пережито, зроблено. В одному з інтерв’ю, про свої роки, він сказав так: «Це — вік такий, коли радієш, що  вижив, озираєшся і думаєш: «Дякую Богові, що вийшов зо всіх скрут, з пекла, голодовок, хвороб, війни, коли нікому не потрібні були діти і кров’ю сходило пів  планети і ніхто не знав, як усе повернеться, а ти залишився живий та майже неушкоджений і до цього дня без творчості себе не мислиш».

Нині Віктор Васильович працює в апараті Українського фонду культури, виступає на різних форумах, презентаціях нових видань, виставок.   Передає свій мудрий досвід молодому поколінню.     У своїх віршах поет постійно тримає руку на пульсі життя країни, живе її радощами і печалями.
Його бачення сучасного у поезії, що йде від самого серця
Бо й мені, як і вам, болить,
Бо в мене душа щемить,
Коли в світі біда не спить,
Коли ще десь війна гримить,
Коли хтось там згаса щомить.
Проживаючи у Києві він час від часу відвідує свою рідну Оболонь, щоб  не заростала стежка до отчого краю. Та часом боляче дивитись на спорожнілі хати.  
Спішу куток свій обійти-
Цей заповідник самоти.
… Стоять покинуті хати,
Вже й вікна встиг хтось вибити.
Стоять хати – як сироти!
Стає щось важко дихати…
І нікого ж покликати…
Водицю кваплюсь випити -
Щоб не здуріть, не крикнути,
Лиш до схочу похлипати…
Віктора Васильовича завжди радо зустрічає Семенівська земля. Але і  він завжди радий своїм землякам. Двері його столичної квартири та заміської дачі завжди відкриті для гостей. Тут часто збираються рідні, друзі, побратими по духу, знані поети, прозаїки, артисти, художники і навіть перші особи держави.
Через усе життя з ним поруч ішла його дружина Любов Григорівна, з якою прожив більш ніж 43 роки. Мають двох дорослих синів та дві донечки. Син Ігор художник-графік, викладач столичного університету,Василь – студент академії МВС, офіцер, працює в органах внутрішніх справ в одному з районів Києва.
Доньки: Ярина – знавець іноземних мов, працює в туристичній фірмі, Юлія закінчила Київський державний медичний університет, лікар живе у США. Віктор Васильович і любов Григорівна щасливі дідусь і бабуся, мають шестеро онуків і правнучку.
Заповіти діда Якова Віктор Васильович виконав. Написав не одну, а 15 книг. І сина красеня назвав Василем.
Тож козацькому роду Женченків нема переводу.
                                                                                                                                                                                                                                                           

На життєвих перехрестях
Водночас я багато подорожував світом, об’їздив 35 країн. Спілкувався з високоповажними людьми. Зрозуміло, якби на запитання з історії України я не зміг відповісти, то від сорому згорів би. Не знати про найдорожче? Як можна! Господи, якщо ти українець, то мусиш знати біографію своєї країни хай вже не досконало як фахівець, то хоча б панорамно...
Мене довго не пускали за кордон. Уявіть, у Парижі афіші (два на півтора метра) мого сольного концерту, літак уже починає розгін, і раптом «гоп-стоп», відчиняються двері: «Женченко на вихід». І я не лечу. Тоді все робили, щоб я психологічно зламався. Взагалі то була якась чорна хвиля: пішов з життя Григір Тютюник, потім Віктор Близнець... Уявіть мій моральний і психологічний стан. П’ятнадцять років я був «невиїзний».                                                                                                                                                                     

-Мене живить любов до слова, з ним я ніколи не розлучаюся, пишу переважно ночами, удень жодного вірша не написав за весь вік. Творчість починається після дванадцятої години ночі,— це мій золотий час, у хаті всі сплять, а я зачиняюсь у своєму кабінеті, у мене розкішна бібліотека — майже п’ять тисяч томів унікальної літератури, там я знаходжу ту ауру, можу і своє щось викресати й залишити на папері.
Тож приємно, що Віктор Васильович радує нас своїми новими книгами. 

        

14 жовтня - День захисника України, українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці

 
14 жовтня українці святкують День захисника України – свято звитяги українського лицарства.

Захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України є священним обов'язком кожного її громадянина.

Дата 14 жовтня обрана не випадково: цього дня відзначається християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, а у 1999 році встановлений і День українського козацтва.

День захисника України офіційно встановлений Указом Президента від 14 жовтня 2014 року «з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи української громадськості».

З давніх-давен Богородиця була покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана і визначали, як козацтву жити далі. Образ козака як українського лицаря і захисника рідної землі близький кожному українцю.

Вітаємо всіх зі святами, вшановуємо міцність духу наших славних предків та пишаємось хоробрістю наших співвітчизників – захисників української землі! Це свято свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні захист — економічний, гуманітарний, інформаційний.

Добра традиція – дарувати книги.

 Книги подаровані користувачами до Всеукраїнського дня бібліотек.

Добра традиція – дарувати книги.

Поки живе бібліотека – живе народ, адже вона – скарбниця всіх багатств духу людського.

Це добре розуміють читачі нашої бібліотеки. Вони активно і свідомо підтримують її життєдіяльність.

Популярним стало спонсорство, дарування книг до фонду бібліотеки. Дарують книги не лише з власних книгозбірень, а й придбані нові видання як українських, так і світових авторів.

 Нам сьогодні доводиться жити у надзвичайно бурхливому потоці різноманітних подій, іноді надзвичайних, у ситуаціях, коли мало позитивної інформації. Тому для кожного читання - то радість, розрада, втіха, моральне задоволення. Адже захоплення книгою для них стало невід’ємною частиною духовного життя.

Вже не перший рік Семенівська центральна бібліотека до Всеукраїнського дня бібліотек проводить  постійну доброчинну акцію  «Подаруй бібліотеці книгу!», що діє у всіх книгозбірнях  нашої громади.

Книжки, подаровані закоханими в бібліотеку читачами, користуються неабияким успіхом, бо вони життя нашого буремного часу.

            Друзі! Читайте гарні книжки! Усе буде добре, а то ще й краще!…

 Вдячні користувачі: Старченко І. В., Синибок В. М., Мазанько Л. В., Саядова М. М., Самбур Г. В., Чорна М., Павленко І. П., Небеська К. С..

23 вересня визволення Семенівщини

Кров’ю наших дідів було заплачено за мирне майбутнє. Нікому не переписати сторінки минулого, але ми завжди будемо пам’ятати своїх героїв . Кажуть, що час лікує рани. Але біль утрати не стихає. Війна своїм чорним крилом торкнулася кожного українського дому,кожної родини,кожної долі. А тому ми сьогодні зі скорботою згадуємо доблесних воїнів, які не повернулися з поля бою, замордованих у концентраційних таборах, розстріляних у полоні, загиблих від холоду та голоду, тих, хто й досі вважається зниклими безвісти. Пам'ять про цих людей не підвладна часу. Вони в наших серцях і наших душах.

В Семенівській ЦБ влаштовано виставку-пам'ять «Все пам’ятає батьківська земля – і грім гранат і визволення день», бібліографічний огляд «Дорогами мужності і слави рідного краю» провела бібліотекар ІІ категорії Зубчук Людмила Миколаївна.

30 років незалежності України

 Живи, Україно, живи для краси,

І сили, і слави, і волі.

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Довіку тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі,

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні знамена в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою. 

23 серпня - День державного прапора України

                      «Краса  і велич символів Держави»

      Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образом животворного Христа. Значення стягів, як святині, зростає – жодне військо без прапора не вирушало в похід і не виступало в бій.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, і наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.

Прапор символізував єдність земель і племен; прапор сконсолідував міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.

28 січня 1992 року Верховна рада України затвердила державний прапор України.

Прапор – це державний символ.

Згідно з Указом президента України від 23 серпня 2004 року в країні започатковано щорічне святкування Дня Державного прапора.

  Державний прапор України - це офіційна емблема, що символізує  її суверенітет.  Прапор являє собою синьо–жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2 : 3.

Прапори держав, народів відомі з античних часів. Стяги і в Давній Русі були у великій шані  ще за часів язичництва. Після прийняття християнства вони освячувались образом Христа, що було перейнято у греків.

У козацьку епоху використовувались корогви жовтого, синього, зеленого кольорів. Сині й жовті кольори найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, а пізніше – у гайдамаків часів Коліївщини. Блакитні полотнища із золотими чи жовтими хрестами та іншими знаками поширилися у ХVІІ-ХVІІІ століттях. Поєднання їх знаходимо на полкових знаменах Київського, Лубенського, Чернігівського полків. Значно пізніше жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор УНР, який був жовто-блакитним. Вибір кольорів був умотивований такими  міркуваннями: синій колір символізує чисте небо, а жовтий колір – пшеничне поле.

Затвердження синьо–жовтого національного прапора підтверджує єдність народу та держави, їх нерозривний взаємозв’язок.

Сьогодні  Державний прапор  майорить на будинках Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, інших державних та громадських організацій, установ та закладів.

 Державний прапор  є символом міцності й незалежності держави України.

Література:

1. Про День Державного прапора України: Указ Президента України № 987/2004 від 23 серпня 2004 року // Голос України.- 2004.- 27 серпня.- с.2.

2. Павличко Д. Свято українського прапора // Павличко Д.  Українська національна ідея. Статті, виступи, інтерв’ю, документи.- К.: Основи,2004.-  с. 765-766. 

3. Сокульський А.Л. Національна символіка України. - Запоріжжя: Інтербук, 1993.- 104с.

4. Сергійчук В.І. Національна символіка України: Наук.-худ. кн.: Для серед. та ст. шк. віку.- К.: Веселка, 1992.- 109с.

5. Сергійчук В.І. Доля українського національної  символіки. - К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990.- 48 с.

 

до 30-річчя Незалежності України.

 

«Хай світлим буде день твій, Україно»

Бібліографічний огляд літератури

 Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

Василь Симоненко

 

 Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!
У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу - таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо 30  річницю проголошення незалежності нашої держави.

Довідатися про їх історію можна в цьому багатотомному виданні, мета якого показати єдність України через призму історичного становлення.
   Презентуємо вам п'ятий том видання «Україна: хронологія розвитку. Імперська доба. 1800-1917 рр.».

Україна: хронологія розвитку. Імперська доба. 1800-1917 рр. - К. : Кріон, 2011. - 560 с. : іл..

На сторінках цього науково-популярного видання висвітлюється в хронологічній послідовності історичний розвиток України з 1800 р. до початку Лютневої революції 1917 р., період, коли українські землі перебували у складі двох імперій - Романових і Габсбургів. 
   На блакитних сторінках книги публікуються оглядові статті, присвячені окремим подіям з історії України. Супроводжують статті ілюстрації та різноманітні мапи, які допоможуть краще уявити події, що відбувалися у той час на території нашої країни. 
   На жовтих сторінках - подається календар, який складається з переліку найважливіших історичних подій по етнічних регіонах України. 
   Стрілка відсилає до інформаційних статей, які містять більш детальні відомості про ці події. Це своєрідний календар, який дозволяє уявити матеріальні і духовні цінності українського народу через історичні джерела. Статті тут подані у хронологічному порядку і підкріплені багатим ілюстративним матеріалом.
   Видання вміщує і покажчик літератури, який включає перелік книг і наукових праць, які були використані при підготовці цього тому.
   Цікаві факти, чудові ілюстрації допоможуть вам пізнати історію України - історію великого народу.
   Надіємось, що ознайомлення з цією книгою принесе вам багато приємних вражень, а також послужить джерелом для додаткових знань у вивченні курсу історії України.

                 

Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К. : Генеза, 1995. – 608 с.

У книзі висвітлюються основні етапи історії української державності від найдавніших часів до сучасності. Це одна з перших спроб аналізу політичної історії та політичних ідей, на які спиралось українство в боротьбі за створення власної держави.

У додатках читач зможе знайти тексти документів: Гадяцький трактат, Угода та конституція Пилипа Орлика, «Книги битія українського народу» М. Костомарова тощо.

Епіграф до книги: «Може, найважливішим з наших завдань як національної спільноти було, є і буде: пізнати себе».

    Лазарович, М. В. Історія України : навч. посіб. / М. В. Лазарович. — Київ : Знання, 2008. — 683 с.

На основі кращих здобутків історіографії висвітлюється історія України з найдавніших часів до сьогодення. Високий науковий рівень видання поєднується з доступним викладом фактичного матеріалу та оригінальною формою його подання. Посібник відповідає програмі курсу «Історія України» для вищих навчальних закладів.

Малаков Д. В. Мальовнича Україна: альбом/ Д.В. Малаков; вступ. ст.В.М. Кузьменка; Фотозйомка:А.Л.Прибєги [та ін.]2011.- 336 с.: іл.

Альбом розповідає про багатовікову культуру та мальовничу природу держави Україна. Храми і монастирі, замки і фортеці, палаци і маєтки та сучасні споруди характеризують творчий злет народних майстрів і професійних митців, які від часів Київської Русі до сьогодення створили неоціненну спадщину нашого народу. Видання знайомить із різноманітними чарівними куточками всіх регіонів країни – від Карпатських гір на заході до донецьких степів на сході, від голубоплесого озерного Полісся на півночі до сонячних берегів Криму й Одеси на півдні. Альбом зачарує кожного читача неповторною красою природи України, її давніми архітектурними пам’ятками і новобудовами.

Храми України: Альбом/Вступ. Ст..комент та упоряд. Л. Прибєги.-К.: Мистецтво,2000.- 296с.: іл..

        Видання розповідає про тисячолітню історію храмового будівництва на теренах України, розкриває архітектурно-мистецькі особливості храмових споруд різних історичних періодів. У книзі - фотографії, та коротка розповідь про 171 храм України. Українською, англійською, резюме та перелік ілюстрацій російською і французькою мовами.

Клочко Д. В. Моя Україна : альбом світлин / Д. В. Клочко ; передм. Т. В. Компаніченка ; ред. Л. Є. Канівець. – К. : Вища школа, 2009. – 239 с. : фото. кол.

Зі сторінок альбому постає така рідна водночас незвідана земля з гордим іменням – Україна: її яскрава різноманітна природа, її унікальні мистецькі та історичні пам'ятки, її щирі, працелюбні, красиві люди. До світлин подано коментарі – історичні довідки, легенди тощо.

Шкода, М. Н. Традиції і свята українського народу : популярне видання / М. Н. Шкода. - Донецьк : БАО, 2009. – 384 с.

Свято, обряд, рід — ці слова в наш час інколи, на жаль, втрачають свого значення. Із плином часу нащадки забувають неповторні й самобутні традиції українського народу — своїх пращурів. Але на сучасному етапі розвитку нашого суспільства починають якоюсь мірою відроджуватися деякі народні святкові звичаї. Зверніть увагу: вони дуже оригінальні й цікаві. Навіть якщо на перший погляд у них немає нічого особливого, залучившись до таїнств, кожна людина відчуває, що від них віє магією рідної землі, це бальзам на душі, який надає сил і наснаги.

          У нашого народу є таке повір’я: той, хто зрікся батьківського звичаю, карається ганьбою та забуттям. Сьогодні, в епоху розбудови національної держави, украй важливо відновити історичну пам’ять, повернути українців до тих святих начал, що є наріжним каменем національної свідомості. Повернення давніх традицій і впроваджень традицій новітніх – однин зі шляхів державного поступу.

Книжка розповідає про народні традиції, обряди і свята. Матеріали з української міфології та історії культури не залишать байдужим жодного читача.
Народ - Громада - Родина.
Український побут.
Народні свята та обряди календарного циклу.
Такий чарівний світ народної уяви.
Сонник.

Перед вами  перше науково-популярне видання, що розкриває поетичний образ українських строїв лісостепового регіону в усьому їх варіативному розмаїтті в книзі

 Косміна,О.Ю Традиційне вбрання українців.Т.1: Лісостеп/ О.Ю.Косміна. - К. : Балтія - Друк,  2008.-  160с.

Автор і уладач книги Оксана Косміна – відомий етнолог, кандидат історичних наук, працювала над виданням більше 5 років. За цей час їй вдалося зібрати непоганий обсяг інформації, зокрема історико-етнографічного та краєзнавчого характеру, фотоматеріалів і української автентичної символіки.

 Український національний одяг є яскравим, візуально фіксованим проявом самобутності нашої культури і становить один з найбільш рухомих ї видів. Сучасному читачеві буде цікаво дізнатися, що носили наші бабусі й дідусі, яких канонів краси вони дотримувалися. Ілюстративна добірка видання представлятиме традиційні комплекси, деталі вбрання та аксесуари автентичного одягу Лісостепу з приватних і музейних колекцій України. Книга містить інформацію історико-етнографічного та краєзнавчого характеру; зокрема, особливу увагу буде зосереджено на художніх особливостях і символічному наповненні елементів народного строю. Текст видання супроводжує словничок термінів, що відображають реалії народного побуту початку ХХ ст., широко вживані свого часу, проте сьогодні, на жаль, відомі лише вузькому колу фахівців.Укладачем і автором проекту "Традиційне вбрання українців" є відомий етнолог Оксана Юліївна Косміна.

 Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

“Незалежне життя – ось де справжня мета!

Тільки вірний орел вільним птахом літа…

Тільки вірний орел своє щастя кує,

Тільки вірний народ і бере і дає.”

О.Олесь.

до 165 - річчя від дня народження Івана Яковича Франка

 Віртуальна книжкова виставка

                                      «Іван Франко-геній української нації»
І розділ
 Твори Івана Франка

Франко був у першу чергу письменником, а суспільно-політичною діяльністю займався лише в міру потреби. Але так як ця потреба була величезною, то його громадська активність становила одну із найяскравіших сторінок політичної історії Галичини останньої чверті XIX ст.З багатогранної криниці, яку залишив після себе письменник, беремо те, що найбільш співзвучне нашому  часові. Жоден з діячів нашої культури (і мало хто – світової) не може зрівнятися з ним за всебічністю інтересів, енциклопедичністю знань і продуктивністю праці. У нашій культурній та інтелектуальній історії Франко – не просто «другий після Шевченка», а український Аристотель та Леонардо да Вінчі, Вольтер чи Гете, він став в один ряд із найбільшими  геніями людства, і тим самим закарбував своє ім’я не тільки до літопису, а й до Золотої книги надбань людської цивілізації загалом.

Франко І.Я. Зібрання творів у п’ятдесяти томах /Іван Франко; Редакційна колегія: Є.П.Кирилюк (голова) та ін..;Академія наук Української РСР, Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка.- К. : Наукова думка, 1976 -

Франко І. Твори в 3 т. Т. 1[Текст] : Поезії. Поеми / Іван Франко ; [редкол. І. О. Дзеверін та ін. ; передм. Д. Павличко]. – К. : Наук. думка, 1991. – 672 с. : портр. – (Сер. «Б-ка укр. літ. Дожовт. укр. літ.).     

Франко І. З вершин і низин[Текст] : вірші та поеми / Іван Франко ; худож. В. А. Євдокименко. – К. : Рад. шк., 1990. – 576 с. : іл.

До книжки увійшли вибрані вірші та поеми великого українського поета.

Франко І. Захар Беркут [Текст]: роман / Іван Франко. Чернігівка : повість / М. Костомаров. – К. : Укр. центр духов. культури, 1994. – 312 с. – (Укр. іст. роман).

 

 

Франко І.Я.   Мозаїка [Текст]:Із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у п’ятдесяти томах / І.Франко; Упоряд. З.Т.Франко, М.Г.Василенко.- Львів : Каменяр, 2002.-432с.

      Представлені в книзі твори І.Франка маловідомі, призабуті, а для багатьох – невідомі. Цей збірник лише Вибране з того, що не ввійшло до п’ятидесятитомного Зібрання творів видатного письменника.  Нові обрії, після ознайомлення з таким доробком, значно розширяться і поглибляться, а враження буде неперевершеним, якщо зважити на багатогранну діяльність Великого Каменяра.

Франко,Іван. Поезія[Текст]; Іван Вишенський; Мойсей; Перехресні стежки /Іван Франко-К.:Наук. думка,2007.-432с.
У книзі вміщено поезію, поеми "Іван Вишенський" та "Мойсей" і повість "перехресні стежки". Ці твори рекомендовані Програмою середньої загальноосвітньої школи з української літератури для текстуального вивчення.

Франко І.Я. Не спитавши броду[Текст]: повість / І.Я. Франко. – К. : Наукова думка, 1966. – 242 с.
У повісті зображено життя польських демократичних діячів. В основі ліричного сюжету лежить знайомство та стосунки самого Франка із представницею збіднілої польської родини Юзефою Дзвонковською.       

                

Франко І.Я. Оповідання[Текст] / І.Я. Франко.-Львів: Каменяр, 1979. – 310 с.

До збірки ввійшли оповідання, переважно бориславського циклу, в яких зображено життя селянства, прогресивної інтелігенції, а також людей, що в пошуках заробітків змушені були покидати рідний край.

Франко І.Я. Мойсей[Текст] : поема; Перехресні стежки : повість/І.Франко.- К. : Наукова думка, 2001.- 384с. 

Іван Франко мав повне право устами свого Мойсея сказати українському народові:

                             Я ж весь вік свій, весь труд свій тобі дав
                                                    У незламнім завзяттю, -
                                                    Підеш ти у мандрівку століть
                                                    З мого духу печаттю.

Франко І. Земле, моя всеплодющая мати…[Текст]: Вірші. Оповідання - К.: Веселка, 2000. – 398 с.

До книги увійшли вірші, оповідання та казки.

 

ІІ розділ. 
Видання творів І. Франка для дітей

Абу-Касимові капці [Текст] : [арабська казка : для дітей] / І. Я. Франко ; худож. А. Кальченко. - Київ : Махаон, 2003. - 112 с.

 

Франко І.Казки [Текст] : для дошк. та мол. шк. віку / І. Я. Франко ; худож. С. К. Артюшенко ; [упоряд. О. С. Яремійчук]. - Київ : Веселка, 2008. - 215 с.

Коли ще звірі говорили [Текст] : казка для дітей : [для мол. та серед. шк. віку] / І. Я. Франко ; упорядкув. текстів та передм. І. М. Андрусяка ; худож. Т. Л. Кудиненко. - Київ : Школа, 2006. - 160 с. : ілюстр.

Збірка казок Франка «Коли ще звірі говорили» — одна з найвидатніших сторінок української класичної літератури. Казки сповнені українським буттям і українським характером. Вони вчать мудрості, винахідливості, вмінню спілкуватися.

Книга розрахована на дітей молодшого шкільного віку.

Лис Микита [Текст] : казка : для мол. шк. віку / І. Я. Франко ; за ред. М. Т. Рильського ; худож. С. К. Артюшенко. - 3-тє вид., зі змінами. - Київ : Веселка, 2004. - 131 с. : ілюстр.

 

 

Франко І. Малиий Мирон /Іл. С. Корбут. – Львів: Каменяр, 1978. – 59 с.

Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiшається ним i каже, що вiн чудово розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка там будь собi дитина, все вона у нього золота, i розумна, i гарна. Сусiди тихо шептали собi, що Мирон "якесь не таке, як люди": iде та й розмахує руками, гуторить щось сам до себе, вiзьме прутик, швякає по повiтрi або стинав головки з будякiв та ластiв'ячого зiлля. Серед iнших...

                                              ІІІ.розділ
                                       Про Великого Каменяра

Горак Р.Д. Тричі мені являлася любов: Повість – есе.-К.: радянський письменник,1983.-152с.

У своїй повісті-есе Р. Горак представив особистість І. Франка не тільки як геніального поета, громадського діяча, а й ніжної людини, яка прагнула знайти в житті справжнє кохання. Письменник намагався розкрити світ почуттів поета. Цим твором Р. Горак сприяє вихованню естетичних смаків, утверджує в юнацьких душах доброту, милосердя, красу і щирість почуттів.

 

Колесник,Петро. Терен на шляху: роман.-К.: Дніпро,1965.-480с.
Твір про дитячі й юнацькі роки Івана Франка. Ясноокий допитливий хлопчик дивував односельчан своєю недитячою цікавістю до навколишнього світу. Франко,як і Шевченко, вийшов з народу і все своє життя був зв’язаний з ним, вважав своїм обов’язком служити йому.
Ніякі випробування,- ні те,що його позбавили можливості друкувати свої твори, ні те,що його розлучили з коханою дівчиною, кинули його до в’язниці,- не зламали духу поета.
Полум’яний борець проти всякого гніту,Франко не впадав у розпач,він непохитно вірив у краще майбутнє свого народу і кликав боротися за нього.

Іваничук Р.І. Четвертий вимір; Шрами на скалі:Романи/Худож.-ілюстратор С.В. Кривенченко; худож.-оформлювач І.В. Осіпов.-Харків:Фоліо,2007.-447с.
Роман Іваничук –автор близько п’ятнадцяти історичних творів, в яких він намагається заповнити білі плями в нашій історії,розповідає про видатних діячів України минулих років.

У романі «Шрами на скалі» розповідається про останні роки Каменяра – видатного українського письменника Івана Франка.

Про Івана Франка читайте також п’єсу яку написав Леонід Смілянський.

Мужицький посол: П’єса на 3 дії.//Смілянський,Леонід. Твори в чотирьох томах.Т.ІУ.-С.159-223.

П'єса покладена в основу сценарію,за яким у 1956 році знятий фільм «Іван Франко»

Будівничий української державності : хрестоматія політологічних статей Івана Франка / упоряд. Дмитро Павличко. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія». 2006. – 640 с. : портр.

Найважливіші твори Івана Франка, які становлять теорію і практичну характеристику української національної ідеї і висувають наймодерніші завдання перед нею, зібрані в одній книжці.

Із радянських видань творів Івана Франка неможливо скласти правдивого уявлення про його державотворчу діяльність. Основою цього збірника стали твори Івана Франка, що їх замовчували, редагували й перекручували радянські ідеологи; надруковані за нових часів ці твори повинні бути душею і свідомістю будівництва української держави, економічного, політичного, європейського поступу нашого народу.

 

Вогонь в одежі слова: Літературний альманах із присвятою 155-ій річниці з дня народження Великого Каменяра Івана Яковича Франка.-К.: Науково-видавничий відділ Національної академії СБ України,2011.-144с.
Книга розповідає про відкритий літературний конкурс, «Вогонь в одежі слова», поведеного з нагоди 155-ї річниці від дна народження Івана Франка в Національній академії Служби безпеки України протягом 22 березня-22травня 2011 р.
У номінації «Проза» серед курсантів і студентів лауреатом стала студентка Солодка Алла Вікторівна за роботу «Лист до Івана Франка». Тож рекомендуємо познайомитись з поданим твором.

Панасенко Т. М. Іван Франко / Т. М. Панасенко. – К. : Фоліо, 2013. – 122 с.

У науково-популярному виданні автор спробував охопити всі іпостасі І. Франка, показати його як людину, не позбавлену якихось звичайних проблем, переживань, розчарувань. Урахувавши все, автор відштовхувався від простої, на перший погляд, і водночас доволі складної, але беззаперечної думки: Іван Франко – ГЕНІЙ.

Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду. - К.: "Либідь", 2006. - 360 с.; іл.

Вона складається з трьох частин, образно названих жмутками (жмутки листя). У збірці „Зів’яле листя” вміщено інтимну лірику, в якій оспівуються глибокі почуття палкого, але не щасливого кохання.

Поезія „Чого являєшся мені у сні?” є однією з найкращих у збірці. В ній хвилююче відтворено ніжну, велику, але неподілену любов ліричного героя. Тільки уві сні з’являється йому образ коханої і тривожить його зранене любов’ю серце. Вірш „Чого являєшся мені у сні?” композитором К.Данькевичем покладений на музику.

У 1898 році вийшла збірка „Мій ізмарагд”. Пізніше Франко поповнив її новими поетичними творами і в 1911 році видав під назвою „Давнє і нове”. Поезії збірки знаменують дальше піднесення громадських мотивів у творчості письменника. У поезіях „Сідоглавому”, „Декадент” Франко виступає, як полум’яний патріот своєї батьківщини. У вірші „Декадент” (1896) Каменяр, висловлює свої погляди на завдання поезії та призначення поета.

Значення творчості
Творчість Івана Франка в розвиткові громадської думки виходить далеко за межі України. Провідною ідеєю його складного життя була ідея дружби народів без різниці рас, вір і національностей, у визвольній боротьбі проти світу рабства, капіталістичної експлуатації й дискримінації трудящих.

Іван Франко залишив помітний слід в українській культурі і як критик та літературознавець. Важливу роль відіграли його теоретичні праці „Література, її завдання і найважніші ціхи”, „Влада землі в сучасному романі”, розвідки та нариси про Т. Шевченка, М. Старицького, В. Самійленка, Лесю Українку.

 Велич Каменяра якраз і виявляється в тому, що в його особі поєдналися письменник, мислитель і трибун у повноті, вартій, за словами літературознавця Є. Маланюка, „хіба мужів італійського Відродження”.

Іван Франко по праву займає особливе місце в українській літературі. Він відомий за межами України не тільки як поет, письменник, драматург, але й літературознавець, фольклорист, історик, перекладач. Із щедрої Франкової криниці черпають творчу наснагу нові покоління письменників, живописців, композиторів. „Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв інаш Франко”, - писав Олесь Гончар.

 Навіть в часи повної зневіри, коли здавалося, що ніякого просвітку в житті уже не буде, Франко знову й знову ставав до боротьби. Силу йому повертало все те ж почуття любові до людини і високої відповідальності перед трудящими.

Усе життя письменника — боротьба за єдність держави, за свій народ.