Письменники ювіляри

Лицар нескореного покоління

8 січня минає 85 років від дня народження Василя Андрійовича Симоненка.
Василь Симоненко, один з найяскравіших поетів молодої генерації, настроював власний голос, вирізняв  власний неповторний стиль,митець першої величини, символ  правди і свободи для багатьох  поколінь, шевченківський послідовник ,  який був палко закоханий у рідний край.      
Василь Симоненко - постать, яка сколихнула суспільну думку України кінця 50-х - початку 60-х років ХХ ст.  Він прожив коротке, але яскраве життя і запалив свою неповторну зорю на небосхилі  нашої духовності.
В Семенівській ЦРБ для широкого кола користувачів підготовлено поетичний вечір-портрет "Лицар нескореного покоління". З учнями  7-х кл. Семенівського НВК№1 проведено поетичну хвилинку "Я воскрес, щоб і з вами жити".

Минають дні, роки , десятиліття,

А ти, Василю, завжди молодий…

Над прірвою віків, минувши лихоліття,

Сьогодні ти із нами, ти – живий!

                                                                М. Дашківський «Пам’яті Василя Симоненка»

Всиля Симоненка називають «поетом зраненого серця». Двадцять вісім літ накувала йому зозуля. Всього 28.  Його ім’я стало синонімом слів Правда, Поет, Патріот, а поезія розлилася піснею по українській землі. 

  Сьогодні у нашій незалежній державі по-новому оцінюється творчий здобуток Василя Симоненка. Його твори побачили світ, їх читають, на них виховуються покоління громадян України.   1995 року поет був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка (посмертно) за збірки поезій та прози „Лебеді материнства", „У твоєму імені живу", „Народ мій завжди буде".

          «Є люди, яким судилося бути  більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко», - так про нього сказав Іван Дзюба.

  Василь Бут  

Свій шлях у всіх колись кінчається,

І майже кожному до ніг кладуть вінки.

Одні жили, помруть і забуваються,

А інші, пам’ять залишають на віки.

На їх могилах виростають бур’яни і квіти,

Бо тіло тлінне та душа жива,

І для народу вічно будуть жити —

Їх пам’ять, совість і палкі слова.

Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

То в кожнім слові кожного вірша —

Живий поет, поки живі є люди,

Бо в кожного із нас живе твоя душа.

І хоч землею стисло тобі груди,

Та голос твій лунає звідтіля:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Поки живий він буде — житиму і я».

 Доробок поета “Тиша і грім” (1962),  “Земне тяжіння” (1964),  “Поезії”  (1966), “Лебеді Материнства” (1981),  “Поезії”  (1985),  “Народ мій завжди буде” (1990),  збіркою новел  “Вино з троянд”  (1965). Окрім того він створив  поеми і казки для дітей (“Подорож у країну Навпаки”,  “Цар Плаксій та Лоскотон”, “Казка про Дурила”, та інші).

В фондах Семенівськоїцентральної районної бібліотеки є двотомник творів Василя Андрійовича, що включає статті, рецензії, поетичні та прозові твори; декілька збірок: «З матір’ю на самоті», «Берег чекань», «Ти знаєш, що ти – людина» та ін. Досить багато друкованих видань, що висвітлюють життєвий шлях поета.
 В серії «Полтавська родина» вийшла книжка Ротач П. Грудочка любимої землі.- Опішне: Українське народознавство, 1995.- 96 с.: іл.., присвячена Василю Симоненку і Полтавщині.

 Нарис життя і творчості видатного поета представлено в книзі Ткаченко А.О. Василь Симоненко.- К.: Дніпро, 1990.- 312 с.

 Поціновувачам творчості поета прийдеться до смаку біобібліографічний посібник «Василь Симоненко: «Україно, ти моя молитва…»: Біобібліогр. нарис.- Нац. парлам. б-ка України.- К., 2007.- 119 с., в якому аналізується творчість письменника, розкривається його творча біографія, подається бібліографічний покажчик творів В. Симоненка та літератури про нього.

Лебеди материнства [Текст] : Стихи, проза  / В. А. Симоненко.  - М : Сов. писатель, 1989. - 176 с.
 Симоненко В. А. На схрещених мечах: Вибрані твори.-К.:Пульсари, 2004.- 384с.

Пропоноване видання — одне з найповніших із досі виданих книг шістдесятника Василя Симоненка. Воно охоплює поетичні, прозові твори, статті, щоденник, листи поета. Василь Симоненко витворив художній портрет митця і громадянина на тлі тогочасної оманливої дійсності. Нащадкам лишається захоплюватися його ліричним словом, політичною сміливістю, глибинною любов'ю до матері -України. 

Симоненко В.А. Півні на рушниках:Оповідання, щоденник. - Львів: Каменяр,1992.-91с.

У книзі вміщено прозові твори: оповідання та частина щоденника.    

Вперше спроба впорядкувати прозові твори зроблена була видавництвом «Каменяр» у 1965 р., тоді побачила світ перша збірка його оповідань «Вино з троянд». Нині – маємо можливість ознайомитися із наступним виданням прози Симоненка, твори котрого вражають внутрішньою одухотвореністю, що переважно протистоїть чи то духовній ницості, чи просто побутовій приземленості. В цьому виявляється романтичний підхід до життя, такий характерний для багатьох віршів Симоненка.

Закінчити хотілося б словами з віршу Н. Баклай

"…Над Симоненком лебеді летять…

А Вам, Василю, у віках лежать

І слухать крізь барвінок Україну.

Вже мову знаєте ромашок і ожини.

Чи думалось, що схиляться колись

Вони над Вами, а не ви над ними?"

                                                                

Письменики -земляки ювіляри

Серія "Знатні й знані мої земляки"
"Я – Шудря: той, хто доглядав лан, сіяв пшеницю, молотив для людства хліб..." 

  5 січня 2020 року виповнюється 85 років від дня народження нашому земляку Миколі Архиповичу Шудрі. Письменник, поет, журналіст, кінодраматург, педагог  народився 5 січня 1935 року в селі Веселий  Поділ Семенівського району  у хліборобській родині. Потяг до літературної праці, до пошуківництва в Миколи Шудрі цілком закономірний. Народився  він в особливому краю! В його Веселому Подолі бували й Шевченко, й Пушкін. Тут з’явився на світ славетний байкар Леонід Глібов. А неподалік, у Брусовому, вчителював Степан Васильченко. Недалеко звідси ступили свої перші кроки композитор Лисенко, драматург Старицький...       

Про себе письменник писав так: «Я – Шудря: той, хто доглядав лан, сіяв пшеницю, молотив для людства хліб. Мій рід, од часів Трояню й до сьогодення, справді не має переводу; він – невмирущий, бо мудрий  і працьовитий. Я – це Полтавщина, Трипілля, Кубань, Причорномор’є, Месопотамія, Індія… Це все – історична праУкраїна, від краю до краю: з Карпатського нагір’я до Підкавказьких станиць, од Білої Русі до Чорноморських узбереж…Скрізь, де на Багат-вечір готують кутю – ритуальну кашу із пшеничних зерен»,   ( із нарису «Кутя тисячоліть»).

Микола Шудря – автор близько 20 книг (повістей, нарисів, романів, віршів) та понад 120 самобутніх документальних фільмів  знятих на «Укркінохроніці» («Сергій Подолинський» (1969); «Долаючи земне тяжіння» (1970); «Відкрий себе» (1972, у співавторстві); «Тарас» (1989, у співавторстві); «Три храми на долоні» (1989)); кінонарисів («Карби вічності»; «Одвічна жарина»; «Співучі джерела»; «Живе в Міжгір'ї художник»; «Мій давній, добрий, невтомний, найбільший, найменший друг» та інших) та багатьох телепередач.

Працював у газетах «Літературна Україна», «Радянська Україна», «Наш час», журналах «Україна», «Народна творчість та етнографія», керував редакцією газети «Київський комсомолець», був редактором щомісячника «Трибуна лектора» і часопису «Скарб», головним редактором журналу «Зоряний ключ». Обіймав посаду старшого редактора Головного управління газет і газетних поліграфічних підприємств Комітету у справах преси при Раді міністрів УРСР. Викладав у Київському університеті ім. Т. Шевченка, столичному відділенні Львівського поліграфічного інституті ім. І. Федорова, Київському інституті культури, Київському гуманітарному інституті, Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого, Державній академії керівних кадрів культури і мистецтва.

Микола Шудря – лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1991),був лауреатом міжнародної премії ім. Г. Сковороди, премії Спілки журналістів України «Золоте перо»  двічі (1986, 1990), заслужений діяч мистецтв України, член Національних спілок журналістів і кінематографістів України, лауреат журналістської премії «Незалежність», нагороджений Золотою медаллю журналістики.

Родина Миколи Шудрі жила в Ірпені, в будинку, який залишився його дружині Катерині в спадок від батьків. Письменник любив Ірпінь, написав там чимало цікавих творів, зустрічався з багатьма відомими літераторами і вченими. Помер Микола Шудря у 2012 році.             

Перша дружина Миколи Архиповича  Катерина Петрівна  була мистецтвознавцем, доктором філософських наук (з 1983р). Та підступна хвороба забрала її життя. Через деякий час Микола Архипович одружується вдруге. Його дружина

Євгенія Стефанівна, дослідник українського декоративного мистецтва і майстер вишивки, стає другом і порадником.

Після смерті  чоловіка, декілька років потому, Євгенія Стефанівна  подарувала у фонд Семенівської районної бібліотеки декілька нових книг свого чоловіка.

 Разом, Євгенія Стефанівна та Микола Архипович приїжджаючи на свою батьківщину у рідне село, де народився і виріс письменник, обов’язково зустрічалися з працівниками районної бібліотеки та її читачами. Сьогодні твори нашого  земляка  представлені у краєзнавчому фонді бібліотеки.

До відзначення ювілейної дати працівники  Семенівської ЦРБ підготували,  покажчик літератури,бібліографічне досьє «Життєві жнива Миколи Шудрі» .

Рекомендаційний бібліографічний список літератури
«Дослідник Божою милістю»

Твори М.А. Шудрі

        Шудря М.А. В рокотанні-риданні бандур [Текст] / М.А. Шудря, В.Г. Нечепа.- К.: ВД "Персонал" (МАУП), 2006.- 464с.

      Шудря М. Геній найщирішої проби[Текст]  : Нариси. Розвідки. Рецензії. Інтерв'ю. Публікації / Микола Архипович Шудря . – Київ : Юніверс, 2005 . – 382 с. : 8 арк. фотоіл.

      Шудря М.А. «Книги як люди. Бесіда бібліофіла» [Текст] / М. Шудря. К.: Головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа», 1977.-72с.

     Шудря М. Лицарі булави: Розповіді про українських гетьманів [Текст] / М. Шудря. - К. : Велес, 2008. - 248 с.

    Шудря М.А. «Любов небесна, любов земна[Текст]  : Збірка нарисів/ Укладання та перемова Люцини Хворост. – Харків, 2012.-352с.

    Шудря М.А. «Пізні солов’ї» [Текст] / М. Шудря.  - К.: Поліграфічне підприємство ТОВ «Етна-1», 2001.-64с.

    Шудря , М. Сім миттєвостей із семи десятиліть [Текст] : [Про Миколу Гнатовича Лабінського] / М. Шудря // Українська культура. - 2006. - № 11. - С. 36-37 : портр

    Шудря М. «Степова чудесниця» [Текст] / М. Шудря.- К. Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1960.-28с.

   Шудря М.А. «Ти зі мною мадонно!..» [Текст] / М. Шудря.-К.,1999.-162с.

   Шудря М.А. «Философия фотопортрета» [Текст].-К.: Ексар, Фотоцентр, 2001.- 64с.

   Шудря М.А.  «Цвітуть мелодії поезій» [Текст] / Малюнки й вірші Павла Тичини.-К.: Поліграфічний Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001.- 80с.

   Шудря М.А. «Чолом сягнув зірок. Етюди – роздуми» [Текст]. - К.: Видруковано інформаційно-технічним центром ВУТ «Просвіта».-2003.-66с.

                                                           Про автора

     Життєві жнива Миколи Шудрі / Упорядники Наталія Сидоренко, Євгенія Шудря.-К.: Центр інновацій та розвитку, 2014.-204с.:іл.                

    Іваненко, Володимир   Уроки навчителя Миколи  Шудрі / Володимир Іваненко//Культура і життя. - 2012.- 6 квітня. - С.13.-(Постаті)               

    Марусик, Василь  Володар кресала// Слово просвіти.-22-28 січня.-С.13

    Мельничук, Андрій   Дослідник Божою милістю: Про Миколу Архиповича Шудрю/ Андрій Мельничук// День. - 27-28 червня. - С.13

   Сіренко, Михайло Лебедина пісня Миколи Шудрі/ Михайло Сіренко //Культура і життя.-2012.-6 квітня.-С.12

  Сіренко, Михайло   Свіча Світлій пам’яті  Миколи Шудрі/ Михайло Сіренко //Культура і життя.-2012.-6 квітня.-С.12  

  Ткаченко, Борис  Євангеліє від  Миколи: Рецензії/ Борис Ткаченко// Українська літературна газета.- 2013.- 22 вересня.-С.7

  Чернов,  Анатолій  Людина - енциклопедист, яка завжди докопується до істини: Шудря Микола Архипович/ Анатолій Чернов // Полтавщина.-2012.-6 червня.

  Микола Архипович Шудря//  Мистецтво України: Біографічний довідник. -К.:Українська енциклопедія імені М.П. Бажана, 1997. — С.662

  Шудря Микола Архипович // Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки: Довідково-бібліографічне видання. Вип.2.-К.: 2004.-С.241

  Шудря Микола Архипович[Текст] //В кн. Бутенка Є.П., Зінченка М.А. Прозаїки і поети Семенівщини. - Глобинське видавництво «Поліграфсервіс», 2004.- С.49-53.

  Микола Шудря  Прозаїк, літературознавець, кінодраматург[Текст] // Сучасні письменники України: Біобібліографічний довідник.-К.: «Культура»;  Біла Церква «Буква», 2011.- С. 532            

  Чернов А. Енциклопедист,який завжди докопувався до істини// Літературна Україна.-2013.-28 березня.-С.15

                                           ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ

    Шудря  Микола Архипович[Електронний ресурс]  // Вікіпедія. Вільна

енциклопедія [сайт]. – Елекрон. текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020 – Режим доступу: (дата звернення: 3.01.2020). – Назва з екрану.

   Микола Шудря - пошуковець[Електронний ресурс]  // Кіно Театр[сайт]. – Елекрон. текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020 – Режим доступу: (дата звернення: 3.01.2020). – Назва з екрану.

  Жива правда століть: На запитання відповідає Микола Шудря [Електронний ресурс]  // Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України [сайт]. – Елекрон. текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020 – Режим доступу: (дата звернення: 3.01.2020). – Назва з екрану.