Письменники ювіляри

Лицар нескореного покоління

8 січня минає 85 років від дня народження Василя Андрійовича Симоненка.
Василь Симоненко, один з найяскравіших поетів молодої генерації, настроював власний голос, вирізняв  власний неповторний стиль,митець першої величини, символ  правди і свободи для багатьох  поколінь, шевченківський послідовник ,  який був палко закоханий у рідний край.      
Василь Симоненко - постать, яка сколихнула суспільну думку України кінця 50-х - початку 60-х років ХХ ст.  Він прожив коротке, але яскраве життя і запалив свою неповторну зорю на небосхилі  нашої духовності.
В Семенівській ЦРБ для широкого кола користувачів підготовлено поетичний вечір-портрет "Лицар нескореного покоління". З учнями  7-х кл. Семенівського НВК№1 проведено поетичну хвилинку "Я воскрес, щоб і з вами жити".

Минають дні, роки , десятиліття,

А ти, Василю, завжди молодий…

Над прірвою віків, минувши лихоліття,

Сьогодні ти із нами, ти – живий!

                                                                М. Дашківський «Пам’яті Василя Симоненка»

Всиля Симоненка називають «поетом зраненого серця». Двадцять вісім літ накувала йому зозуля. Всього 28.  Його ім’я стало синонімом слів Правда, Поет, Патріот, а поезія розлилася піснею по українській землі. 

  Сьогодні у нашій незалежній державі по-новому оцінюється творчий здобуток Василя Симоненка. Його твори побачили світ, їх читають, на них виховуються покоління громадян України.   1995 року поет був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка (посмертно) за збірки поезій та прози „Лебеді материнства", „У твоєму імені живу", „Народ мій завжди буде".

          «Є люди, яким судилося бути  більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко», - так про нього сказав Іван Дзюба.

  Василь Бут  

Свій шлях у всіх колись кінчається,

І майже кожному до ніг кладуть вінки.

Одні жили, помруть і забуваються,

А інші, пам’ять залишають на віки.

На їх могилах виростають бур’яни і квіти,

Бо тіло тлінне та душа жива,

І для народу вічно будуть жити —

Їх пам’ять, совість і палкі слова.

Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

То в кожнім слові кожного вірша —

Живий поет, поки живі є люди,

Бо в кожного із нас живе твоя душа.

І хоч землею стисло тобі груди,

Та голос твій лунає звідтіля:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Поки живий він буде — житиму і я».

 Доробок поета “Тиша і грім” (1962),  “Земне тяжіння” (1964),  “Поезії”  (1966), “Лебеді Материнства” (1981),  “Поезії”  (1985),  “Народ мій завжди буде” (1990),  збіркою новел  “Вино з троянд”  (1965). Окрім того він створив  поеми і казки для дітей (“Подорож у країну Навпаки”,  “Цар Плаксій та Лоскотон”, “Казка про Дурила”, та інші).

В фондах Семенівськоїцентральної районної бібліотеки є двотомник творів Василя Андрійовича, що включає статті, рецензії, поетичні та прозові твори; декілька збірок: «З матір’ю на самоті», «Берег чекань», «Ти знаєш, що ти – людина» та ін. Досить багато друкованих видань, що висвітлюють життєвий шлях поета.
 В серії «Полтавська родина» вийшла книжка Ротач П. Грудочка любимої землі.- Опішне: Українське народознавство, 1995.- 96 с.: іл.., присвячена Василю Симоненку і Полтавщині.

 Нарис життя і творчості видатного поета представлено в книзі Ткаченко А.О. Василь Симоненко.- К.: Дніпро, 1990.- 312 с.

 Поціновувачам творчості поета прийдеться до смаку біобібліографічний посібник «Василь Симоненко: «Україно, ти моя молитва…»: Біобібліогр. нарис.- Нац. парлам. б-ка України.- К., 2007.- 119 с., в якому аналізується творчість письменника, розкривається його творча біографія, подається бібліографічний покажчик творів В. Симоненка та літератури про нього.

Лебеди материнства [Текст] : Стихи, проза  / В. А. Симоненко.  - М : Сов. писатель, 1989. - 176 с.
 Симоненко В. А. На схрещених мечах: Вибрані твори.-К.:Пульсари, 2004.- 384с.

Пропоноване видання — одне з найповніших із досі виданих книг шістдесятника Василя Симоненка. Воно охоплює поетичні, прозові твори, статті, щоденник, листи поета. Василь Симоненко витворив художній портрет митця і громадянина на тлі тогочасної оманливої дійсності. Нащадкам лишається захоплюватися його ліричним словом, політичною сміливістю, глибинною любов'ю до матері -України. 

Симоненко В.А. Півні на рушниках:Оповідання, щоденник. - Львів: Каменяр,1992.-91с.

У книзі вміщено прозові твори: оповідання та частина щоденника.    

Вперше спроба впорядкувати прозові твори зроблена була видавництвом «Каменяр» у 1965 р., тоді побачила світ перша збірка його оповідань «Вино з троянд». Нині – маємо можливість ознайомитися із наступним виданням прози Симоненка, твори котрого вражають внутрішньою одухотвореністю, що переважно протистоїть чи то духовній ницості, чи просто побутовій приземленості. В цьому виявляється романтичний підхід до життя, такий характерний для багатьох віршів Симоненка.

Закінчити хотілося б словами з віршу Н. Баклай

"…Над Симоненком лебеді летять…

А Вам, Василю, у віках лежать

І слухать крізь барвінок Україну.

Вже мову знаєте ромашок і ожини.

Чи думалось, що схиляться колись

Вони над Вами, а не ви над ними?"