КУ "СЕМЕНІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА БІБЛІОТЕКА"

  9 березня випромінюється в людських серцях незабутньою пам'яттю про День народження Тараса Григоровича Шевченка. «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.  Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим», – так про генія України сказав І. Франко. Тарас Шевченко – геній, постать якого є однією з найвидатніших, а творчість – всеосяжна, пророча, сучасна. Час виявився безсилим перед глибиною, силою і гостротою його слова. І сьогодні, вшановуючи його пам'ять, ми знову і знову   говоримо про Шевченка, про його невмирущу славу, він сам, своїми творами буде промовляти до нас. В Семенівській ЦБ відбулися шевченківські читання. Для широкого кола користувачів організовано книжкову виставку  «Живий у правді віковій В піснях і слові заповіту» Запрошуємо до перегляду.

  Гей, шановна громадо! Запрошуємо всіх на свято. Будемо Масляну проводжати Та Весну красну зустрічати.   Неможливо уявити собі завершення зими без масляного тижня зі смачними млинцями та розвагами.     А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам? Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця. Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’я...

  Тема краси безмежна... Бути красивою – це… Бути красивою     – це бути щасливою. Жінка красива, якщо вона кохана, якщо здійснюються її мрії, якщо вона реалізує себе у діловому житті і у родині, якщо її очі випромінюють радість. Жінка Я просто жінка. Просто жінка я. П’ять букв у слові – ну куди простіше? Я ніжна, я кохана, я твоя, Я та, яка на світі найрідніша. Сумна і ніжна. Мовчазна і ні. Я та, якій протягують долоні… Я палена у відьомськім вогні, Я писана у золотій іконі…   У муках я життя тобі даю, Зціпивши зуби, на війну пускаю. Біля вікна задивлена стою. Я просто жінка … і не має краю Такій ось простоті. З ребра чи ні, Я Єва, що спокушує Адама. Я та, якій присвячують пісні, Я та, якій гукають просто «Мамо…»   Я просто жінка. Грішна і свята, Слабка і сильна, сіра і яскрава. Я просто жінка, просто жінка. Та, Якій потрібно щастя, а не слава.   Софiя   Кримовська