5 серпня – День пам'яті жертв Великого терору 1937 – 1938 років

5 серпня в Україні вшановують пам'ять жертв Великого терору – масових політичних репресій у СРСР у 1937–1938 роках, які призвели до десятків тисяч розстрілів.
Саме цього дня було розпочато реалізацію постанови Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», яка дала початок наймасовішим політичним репресіям в історії СРСР.

Жертвами Великого терору ставали представники всіх верств населення: від найвищого керівництва та інтелігенції до селян і робітників. Під визначенням «антирадянський елемент» міг опинитися будь-хто, а «чистки» не міг уникнути навіть найвідданіший режиму громадянин. За інформацією Українського інституту національної памʼяті, лише на території Української РСР у 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. «Чистка» тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена 15 листопада 1938 року, хоча репресії й переслідування тривали й надалі. Найбільшим в Україні місцем поховання жертв Великого терору є Биківнянський ліс. Тут знайдено рештки щонайменше 18500 осіб, репресованих радянським режимом та страчених у київських в’язницях. Проте, за даними дослідників, реальна кількість закатованих у Биківні – понад 100 тисяч. Цей ліс був об’єктом «спеціального призначення», куди вночі таємно привозили закатованих в київських катівнях НКВД. Більшість з них була вбита пострілом в потилицю. Потім їхні тіла обов’язково засипалися вапном. Це лише одна зі сторінок Великого терору, але вбитих було значно більше. Ще одним страшним місцем є урочище Сандармох, що знаходиться поблизу Медвеж’єгорська в Карелії. У період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року там було розстріляно 1111 осіб, з яких 287 – українці та особи, що були пов’язані з Україною. Серед жертв – видатні вчені, державні діячі, священнослужителі, митці. Лише 3 листопада 1937 року в Сандармосі було страчено десятки представників української інтелігенції, серед якої Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Антон, Богдан і Остап Крушельницькі, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Павло Филипович, Григорій Епік, Клим Поліщук, Мирослав Ірчан, Валер’ян Поліщук, Олекса Слісаренко, Михайло Козоріс та інші.

Це – лише частина. Точна кількість убитих українців залишається невідомою. Страшно уявити, скільки імен ніколи не будуть названі та скільки талантів не встигли проявитися.

І ще страшніше усвідомлювати, що історія повторюється. Росія знову вбиває українців. Гинуть найкращі. Нація втрачає своїх героїв і свій цвіт. Тому 5 серпня – це не просто день памʼяті жертв сталінського режиму. Це день, коли ми маємо згадати тих, кого забрав терор, а також чергове нагадування, що наша боротьба триває. В нашій бібліотеці ви можете ознайомитися з літературою, яка описує ті страшні часи, а також творами репресованих письменників.