КЗ "СЕМЕНІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА"

  9 березня випромінюється в людських серцях незабутньою пам'яттю про День народження Тараса Григоровича Шевченка. «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.  Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим», – так про генія України сказав І. Франко. Тарас Шевченко – геній, постать якого є однією з найвидатніших, а творчість – всеосяжна, пророча, сучасна. Час виявився безсилим перед глибиною, силою і гостротою його слова. І сьогодні, вшановуючи його пам'ять, ми знову і знову   говоримо про Шевченка, про його невмирущу славу, він сам, своїми творами буде промовляти до нас. В Семенівській ЦБ відбулися шевченківські читання. Для широкого кола користувачів організовано книжкову виставку  «Живий у правді віковій В піснях і слові заповіту» Запрошуємо до перегляду.

  Гей, шановна громадо! Запрошуємо всіх на свято. Будемо Масляну проводжати Та Весну красну зустрічати.   Неможливо уявити собі завершення зими без масляного тижня зі смачними млинцями та розвагами.     А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам? Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця. Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’я...

  Тема краси безмежна... Бути красивою – це… Бути красивою     – це бути щасливою. Жінка красива, якщо вона кохана, якщо здійснюються її мрії, якщо вона реалізує себе у діловому житті і у родині, якщо її очі випромінюють радість. Жінка Я просто жінка. Просто жінка я. П’ять букв у слові – ну куди простіше? Я ніжна, я кохана, я твоя, Я та, яка на світі найрідніша. Сумна і ніжна. Мовчазна і ні. Я та, якій протягують долоні… Я палена у відьомськім вогні, Я писана у золотій іконі…   У муках я життя тобі даю, Зціпивши зуби, на війну пускаю. Біля вікна задивлена стою. Я просто жінка … і не має краю Такій ось простоті. З ребра чи ні, Я Єва, що спокушує Адама. Я та, якій присвячують пісні, Я та, якій гукають просто «Мамо…»   Я просто жінка. Грішна і свята, Слабка і сильна, сіра і яскрава. Я просто жінка, просто жінка. Та, Якій потрібно щастя, а не слава.   Софiя   Кримовська

Полинова доля Валеріана Підмогильного Віртуальна книжкова виставка   Полинова доля Валеріана   Підмогильного: інформаційно-бібліографічне досьє (до 120 -річчя від дня народження)/Автор-укладач З. Іващенко.- Семенівська центральна районна бібліотека, 2021.-16с. Народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі   Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. 1910–1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву «Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань: ...

              Володимир Малик: літописець з берегів Сули (до 100-річчя від дня народження) Володи́мир Кири́лович Ма́лик , справжнє прізвище —   Сиченко   автор пригодницьких та історичних творів. Володимир Малик здобув славу завдяки своїм історичним романам. Багато його творів перекладено іноземними мовами. Завдяки творчому вмінню його твори ставлять поруч з творами   Олександра Дюма   та   Генріка Сенкевича . За романи «Посол Урус-шайтана», «Шовковий шнурок» та «Князь Кий» В. Малик був удостоєний   літературної премії Лесі Українки   1983   року. В літературу приходять по-різному. Автор пригодницьких та історичних творів Володимир Малик увійшов до неї за якихось пів-години. Сталося це так. Одного сонячного червневого дня 1956 року в редакцію видавництва «Молодь» зайшов стрункий чоловік і запропонував письменникові Б. Чайковському прочитати свою поему-казку «Журавлі-журавлики». Ознайомившись з нею, Б. Ча...

  25 лютого виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки - української поетеси, драматурга і громадської діячки, класика української літератури. Леся Українка — одна з найвизначніших постатей в історії української літератури. По собі вона залишила великий літературний доробок - вражаючі поеми, прозові твори, вірші, публіцистичні статті, переклади світової класики. В Семенівській ЦБ   організовано захід «Леся Українка – поетична квітка України» Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси читачам бібліотеки пропонує виставка – персоналія . Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть...

    21 лютого – Міжнародний день рідної мови, який відзначають щороку починаючи з 2000 року. Мова - державна перлина, Нею завжди дорожіть Без мови немає країни - Мову, як матір, любіть. Кожний народ – це своя неповторна культура, історія, традиції, спосіб життя. І, насамперед, мова. Рідна мова – першооснова і першоджерело кожної людини.У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність і єдність. Мова народу... Вона як дві краплини води схожа на характер людей, які нею розмовляють. А наша рідна українська мова – лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ — добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яка довгі десятиліття утискалася, виганялася з рідного дому, вважалася непотрібною сильними світу цього, все ж вижила і набирає сили, адже вона — душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди.