Ніхто не забутий, ніщо не забуте. Недільний червневий день 1941 року, коли чорні крила війни закрили сонце, залишиться в пам’яті поколінь.            
Кров’ю і пожежами котилася вона по нашій рідній землі.  На світанку впали нацистські бомби на мирні  житла, на безмежні пшеничні поля. Радіо принесло страшну звістку.
Битва до останнього патрона, до останнього подиху.

                         Ні, не забути нам роки
Фашистської навали!

 

                      Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім, хто не прийшов з війни.

       Вічно живим полум’ям горітиме священний вогонь людської Пам’яті.

Хай  він  горить у наших серцях, передається, від покоління до покоління, нашим нащадкам. Вічна слава героям!

                           І знову війна, війна у ХХІ столітті. Будь ти проклята! Ти принесла і  несеш смерть, руйнування. Ти забираєш і сьогодні   людські життя, життя невинних людей: в тому числі  стариків, закатованих і зґвалтованих жінок і дітей, кращих синів і дочок, що віддають життя за  цілісність України.
Ніхто не забуде  звірства та біль втрати.

                          Страшні сліди завжди залишила і залишає  війна. Пам’ятайте! Через віки, через роки – пам’ятайте про тих, хто вже не прийде. Пам’ятайте! Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя в ім’я  Вітчизни. Вшануємо їх хвилиною мовчання.
Дякуємо нашим захисникам за день сьогоднішній  і  наступний…