Вітаємо ювіляра

24 травня День слов’янської
писемності і культури.
 

В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

  У всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.

В вас мудрість вічна і любов жива...

А хтось же вас народжував, слова,

Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів.

Станіслав Тельнюк

В Семенівській центральній районній бібліотеці пройшла  інформаційна година «Словянська писемність від Кирила до Мефодія» для учнів 9 класів.

Було розкрито історичні аспекти внеску братів Кирила та Мефодія в історію освіти, культури слов’янських народів та розвитку писемності. 

         24 травня православна церква також згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

         Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

         Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. Крім того, брати-греки переклали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол і Псалтир.

Кирило, який змалечку мав великі здібності і досконало опанував всі науки свого часу, а також вивчив багато мов, на основі грецької створив слов'янську абетку. Він істотно змінив грецьку абетку, щоб більш точно передати слов'янську звукову систему.

Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. Кирило (мирське ім'я —Костянтин; бл. 827-14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (бл. 815 — помер між 6.4. і 19.4.885). Народились у м. Солунь (тепер Фессалоніки, Греція) в сім'ї воєначальника.

З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов'янську, грецьку, латинську, єврейську і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію. В 40-60-х рр. 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів.

Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство.

Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на старослов'янську мову церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.

За запровадження слов'янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов'янські церковні книги і проводити богослужіння на слов'янській мові.

Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув'язненні. В 882—884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов'янську мову.

Кирило і Мефодій заклали основи слов'янської писемності і літератури. Ім'я Кирила і Мефодія носила перша українська політична організація в Києві — Кирило-Мефодіївське братство.

Обидва брати були канонізовані Східною (православною) Церквою та названі «рівноапостольними», а також причислені до святих Західною (католицькою) Церквою.

У 1980 році Папа Іван Павло II оголосив святих Кирила та Мефодія «покровителями» Європи.

Список літератури:

1. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. – Киев, 1990. – 397 с.

2. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Cамійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – Київ, 1980. – 318 с.

3. Плющ П.П. Історія української літературної мови. – Київ, 1971. – 423 с.

4. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1. – Київ, 1993. – 640 с.

5. Русанівський В.М. Походження і розвиток східнослов’янських мов. - Київ, 1980. – 61 с.