100-річчя від дня народження Олеся Гончара

       3 квітня вся Україна відзначає 100-річчя від дня народження Олеся Терентійовича Гончара - Великого українця, славетного представника  української літератури, геніального майстра слова, громадського діяча , борця за мир і людські права, академіка, секретаря правління Спілки письменників, голови Українського державного комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, депутата Верховної Ради, Героя України…

Олесь Гончар був великим Українцем, совістю нашої нації, вірним, люблячим сином своєї країни. «Яка ж вона таки прекрасна, наша Україна! Нема, нема на світі другої такої», - писав він у своєму щоденнику 1973 року. За десять днів до відходу у Вічність – 4 липня 1995 року записав: «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».
«…Бережіть Україну», - заповітно прошептав він на останній путі у вічність.

Його земне життя тривало 77 років, і це були роки творчого горіння й неспокою. Письменницьке життя триватиме доти, доки існуватиме українська література. Твори Олеся Гончара Україна читатиме завжди, бо всі вони – про найважливіше, найактуальніше, найболючіше. І разом вони немовби є однією величезною книгою-епопеєю про війну і мир, людину, Україну, український народ. Його твори вийшли на межі суто літератури, вони стали частиною нашого життя.
В Семенівській ЦРБ організовано  книжкову виставку-персоналію  «В гостях у Олега Гончара». Для широкого кола користувачів  представлено твори О. Гончара, літературу про нього, світлини.

Творчість Олеся Гончара відома й шанована в світі. Його твори перекладено більш як 40 мовами світу. Свідченням високого авторитету Олеся Гончара не лише в Україні стало присудження йому Міжнародним Біографічним центром у Кембриджі (Англія) почесного титулу «Інтелектуал світу 1993 року».
Про чільне місце майстра слова в історії України кінця XX ст. Іван Дзюба писав: «Ваша висока гуманістична творчість у всі часи не давала згаснути промінцеві надії на кращу долю рідного народу, соборними дзвонами будила незнищенну жагу до волі, правди, до усвідомлення коренів своїх і чистих витоків».