Щороку, 21 березня, відзначається Всесві́тній день поезії. Воно започатковано ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО у 1999 році, вперше було відзначено 21 березня 2000 року.
Безсмертна Леся Українка писала, що поет повинен бути не тільки глашатаєм і речником народу, а й його проводирем. Поет - це голос самого народу…
Війна – час, протягом якого ти починаєш цінувати важливість того, заради чого ти живеш.
На сьогодні наша поезія – це зброя, що надихає тих, хто тримає зброю справжню. Сьогодні поети знаходять нові слова, рядки, вірші, щоб розповісти про ці події, бо кожна війна народжує своїх поетів та письменників!
Героїчний спротив України перед російськими загарбниками триває і біль , що розриває душі, поетично лягає в віршовані рядки талановитих людей…
Поезія про війну
***
Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.
Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.
Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.
Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…
Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил.
Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…
Автор: Микола Савенець
***
Прости мене, Боже, що так зневажаю!
Що ненависть в мене до ворога є,
Та як мені бути з цим, Боже, не знаю?!
Коли розривається серце моє.
Вбиває дітей він, руйнує країну,
Стріляють ракети по мирній землі.
Він нищить щоденно мою Батьківщину
Він знищує, Боже, творіння твої!
Усюди стріляє в садочки і школи,
Немає в нім зовсім ні краплі жалю.
Він атомну станцію тримає в облозі,
Щоб погубити планету Землю.
Прости мене, Боже! Насмілюсь, попрошу!
Нехай покаяння до нього прийде,
Нехай відповість, згідно діл своїх, Боже!
І свої війська він від нас відведе.
Автор: Тетяна Фетич
Українські вірші про майбутню Перемогу
***
В заплямованій кров’ю сукні,
Через випалені міста,
Крізь трагедію, біль і муки,
Залишаючи «нуль» зі ста,
Окропивши себе сльозами,
Несучи на руках дітей,
Дуже скоро ти будеш з нами,
В Україні, поміж людей!
Є важкою твоя дорога,
Але Бог тобі вкаже шлях.
Ми чекаємо, Перемого,
І у селах, і у містах!
Вся країна стиснула зуби
І тримає страшний удар.
Згинуть нелюди й душогуби,
Й разом з ними – московський цар!
Кожний клаптик землі святої
Згодом соняхом проросте.
Подолаєм пітьму в двобої –
Перемога до нас вже йде!
Автор: Вікторія Чорній
Немає коментарів:
Дописати коментар