21 липня виповнюється 110 років від дня народження Олени Іванівни
Теліги (1907-1942), української поетеси, публіциста.
В Семенівській районній бібліотеці організовано книжкову виставку-портрет «Війною розстріляні рядки»та підготовлено Інтелект-реліз "Поетка вогненних меж"
Олена Теліга народилась
8 (21) липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній,
напівбілоруській - напівукраїнській родині Шовгенів. Коли дівчинці було п’ять
років, Шовгенови переїхали до Петербурга. 3 1918 року родина мешкала в Києві. У
Києві Олена вчилася в Жіночій гімназії Олександри Дучинської; вивчала
українську мову поряд з російською, німецькою, французькою.
У 1920 році батько і брат Олени опинилися в еміграції в Чехословаччині.
Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині. Саме в Чехії Олена спочатку отримує “матуру” − атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним − з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста- літературознавця.
З початком Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі − ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре − і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів.
У 1937 році, виступаючи перед Українською Студентською громадою у Варшаві, Теліга висловила своє захоплення фашистськими рухами у Європі. Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: “трагічний” Київ чекав її − і вона не сподіваючися, що на неї чатує небезпека, вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності.
У грудні 1939 сім'я Теліг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН). У 1941 році в Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією “Українського слова” Івана Рогача, що знаходилась на Бульварно- Кудрявській вулиці, видає тижневик літератури і мистецтва “Літаври”.
Після арешту редакції “Українського слова” О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово.
7 лютого 1942 р. почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з нею. В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис – “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”. За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю - патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.
У 1920 році батько і брат Олени опинилися в еміграції в Чехословаччині.
Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині. Саме в Чехії Олена спочатку отримує “матуру” − атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним − з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста- літературознавця.
З початком Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі − ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре − і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів.
У 1937 році, виступаючи перед Українською Студентською громадою у Варшаві, Теліга висловила своє захоплення фашистськими рухами у Європі. Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: “трагічний” Київ чекав її − і вона не сподіваючися, що на неї чатує небезпека, вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності.
У грудні 1939 сім'я Теліг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН). У 1941 році в Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією “Українського слова” Івана Рогача, що знаходилась на Бульварно- Кудрявській вулиці, видає тижневик літератури і мистецтва “Літаври”.
Після арешту редакції “Українського слова” О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово.
7 лютого 1942 р. почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з нею. В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис – “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”. За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю - патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.
Література яку ви
можете прочитати
в наші бібліотеці
про життя та творчість Олени Теліги
Теліга О. Листи. Спогади.- К.: Вид-во ім. О.Теліги, 2003 . – 400с.
Олена Теліга//Преварська М.І. Українські поети. Довідник.-К.:Велес,2015.-С.192-194
Захочеш і будеш: Олена Теліга:поезія// Український декламатор. Збірка віршів для української молоді.-К.: Смолоскип,2006.-С.273-279.
Жадан,Л. Тільки тим дана перемога , хто й у болі сміятися міг[Текст ]: Життєвий і творчий шлях О.Теліги та О.Ольжича/Л.Жадан //Шкільна бібліотека.- 2007.- №7.- С.63-66.
Олена Теліга (21.VII.1907-13(?)- 21.II. 1942)
[Текст ]// Українське слово : Христоматія української література та літературної
критики XX ст.-2- ге. Вид..- кн. 2.-К.:Вид-во
«АКОНІТ»,2001.- С.726-730.
Олена Теліга (1907-1942) [Текст ]// Жулинський
.М.Слово і доля: Навч. посібник.- К.: Вид-во А.С.К,2006.- С.571-581.
Олена Теліга (1907)[Текст]//Бернадська Н.І
Українська література XX століття: Довідник .-К.: «Знання Прес»,2007.-122-128.
Скрипник,Л. Олена Теліга життя за тризубовий
стяг[Текст]/ Л.Скрипник., В.Глушаниця// Шкільна бібліотека.-2006.-N6.-С.50-56.
Белік,М.В. Пішла, бо знала:
повернеться![ТЕКСТ]:100-річчя О.Теліги / М.В. Белік// Шкільна бібліотека.-
2007.-N6.-С.61-62.
Хадан,Л.В. Світи в віках Божим смолоскипом
[Текст]: Життєвий і творчий шляхО.Теліги /Л.В.Хадан//Позакласний час.- 2009.-
N1-2.-С.35-39.
Сапеляк,С.Велика правда Олени
Теліги[Текст]/С.Сапеляк// Літературна Україна.- 2009.-26 лист.- С.7.
Кирян,Н.Ми не повинні зламатися
[Текст]:105-річчя від дня народження О.Теліги/Н.Кирян//Слово
Просвіти.-2011.-28лип.3серп.- С.5.
Пастернак,Н. Живописець слова ,патріотка,діяч
культури [Текст]: 70-річчя від дня смерті О.Теліги/Н.Пастернак//Культура і
життя.-2012.- 17 лют.- С.8.
Герасимчук, В. Гаряче серце і "гаряча
смерть" нескореної поетеси Олени Теліги[Текст] / В. Герасимчук //
Літературна Україна. - 2006. - 27 лип. - С. 2.
Інтернет-ресурси
Олена Телiга. Біографічна довідка [Електронний
ресурс]/ режим доступу: http://poetry.uazone.net/teliha/teliha00.html – мова –
українська. – загол. з екрану
Олена Теліга (1907–1942) [Електронний ресурс]/
режим доступу: http://poetry.uazone.net/teliha/ – мова – українська. – загол. з
екрану.- Алфавітний покажчик творів. Біоґрафічна довідка
Олена
Теліга. ЛИСТИ, СПОГАДИ. Видавництво імені Олени Теліги. [Електронний ресурс]/
режим доступу: http://ukrlife.org/main/minerva/teliha.htm – мова – українська.
– загол. з екрану.- Наведено 65 листів і листівок Олени Теліги до різних
адресатів: Михайла Теліги, Наталії Лівицької-Холодної, Дмитра Донцова, Уласа
Самчука, Олега Лащенка, Богдана-Ігоря Антонича та інших. Другу частину книги
становлять спогади сучасників Олени Теліги, а також фотографії, частина яких
публікується вперше.В електронному варіанті.
Олена Теліга. О краю мій: Твори, документи,
біографічний нарис. [Електронний ресурс]/режим доступу:
http://www.bestbooks.kiev.ua/html/b6.html – мова – українська. – загол. з
екрану.- Наведені поетичні і прозові твори талановитої української поетеси та
активної громадської діячки Олени Теліги, а також нарис про життя і творчість
поетеси на основі документів, листів, спогадів сучасників.
Коментарі
Дописати коментар