Письменники ювіляри

3 грудня  2017 року минає 295-років від дня народження Григорія Савича Сковороди - просвітителя-гуманіста, філософа, поета, перекладача. 

За життя Сковороди був дуже відомою в Україні людиною, його погляди обговорювалися у вчених колах і мали великий вплив на наступні покоління. Про нього писали в листах представники тогочасної еліти. В той же час його вірші-псальми співали на ярмарках лірники. Жодного твору Григорія Савича не було надруковано за життя, але майже в кожному інтелігентному домі були рукописні копії. Сковорода був одним з останніх представників згасаючої епохи бароко з її академіями, мандрівними спудеями, рукописними книгами, латиною і церковно-слов'янською мовою. 
         

        Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. Рано залишився сиротою. Виховував його чернець, певно, освічений чоловік, бо прищепив здібній дитині любов до науки.

У 1738 р. він вступив до Києво-Могилянської академії. З 1742 по 1744 pp. жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Навчання продовжив в Київській академії.

У 1750 р. у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

Повернувся в Україну у 1753р., викладав поетику в Переяславському колегіумі. Написав для слухачів курс поетики «Роздуми про поезію і порадник до майстерності оної».

Протягом 1754—1759 pp. жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».

Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».

Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біса з Варсавою» були написані в 1783—1784 рр.

У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».

Протягом життя Григорій Сковорода уникав усього, що могло б уярмити його дух.

Вражає і такий факт останнього дня життя Сковороди. За свідченням господаря хати, що стала мандрівникові прихистком на порозі смерті, він був веселим і балакучим. Обідав з друзями, читав власні вірші. Потім вийшов на подвір’я й викопав могилу… Для себе. Тоді переодягся в чисту білизну, поклав під голову торбинку з пожитками, рукописи і ліг на лаву, склавши руки. І відійшов у вічність. Це сталося 9 листопада 1794 року в селі Іванівці (нині Сковородинівка) на Харківщині. Так завершила земний путь людина, яка понад усе цінувала свободу.

«Світ ловив мене, та не спіймав», - просив він написати на могилі…

Щоб зрозуміти суть цієї епітафії, слід детально познайомитися з життєвим шляхом поета, його філософськими поглядами.

Рекомендаційний список літератури

Сковорода, Г. С. Повне зібрання творів: у 2-х т. - К.: Наук, думка, 1973.

Т. 1: Пісні. Вірші. Байки. Трактати. Діалоги.- 531 с.

Т. 2: Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи. Різне.- 574 с.

Увійшли літературні та філософські твори Сковороди, написані з середини 50-х років XVIII ст. до кінця життя.

Сковорода, Г. Твори: в 2-х т. - К.: АО "Обереги", 1994.

Т. 1: Поезії. Байки. Трактати. Діалоги.- 527 с.

Т. 2.: Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи.- 479 с.

Написані книжною староукраїнською мовою і вперше повністю перекладені на нову укр. літературну мову, твори відкривають сучасному читачеві дивосвіт думок і образів великого народного любомудра.

Сковорода, Г.С. Твори: у 2-х т. / пер. зі староукр. і прим. М. Кашуби, В. Шевчука.- 2-е вид., випр.-К.: Обереги, 2005.

Т. 1: Поезії. Байки. Трактати. Діалоги.- 528 с.

Т. 2: Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи.- 320 с.

Сковорода, Г. Твори: для ст. шк. віку. - К.: Веселка, 1996. - 271 с: іл.

До книги ввійшли вірші, байки, найвиразніші фрагменти діалогів і трактатів, притчі, листи, перекладені на сучасну українську мову.

Сковорода, Г. С. Вибрані твори: в 2-х т. / упоряд., підгот. текстів та приміт. Б. А. Деркача. - К.: Дніпро, 1972.

Т. 1.- 271 с.

До першого тому увійшли "Сад божественный песней", "Басни Харьковския" та інші твори.

Т. 2.- 278 с.

До другого тому ввійшли три філософські твори: "Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни", "Разговор, называемый алфавит, или букварь мира" и "Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим". У додатках надруковано написану М. Ковалинським біографію Григорія Сковороди.

Сковорода, Г. С. Вибрані твори. - К.: Дніпро, 1971. - 135 с.

Сковорода, Г.С. Вибрані твори / Григорій Сковорода; упоряд., передм., прим. та комент. Л. Ушкалова.- Харків: Прапор, 2007.- 382 с.

Сковорода, Г.С. Вибрані твори в українських перекладах / упоряд. текстів, передм. та прим. Л. Ушкалова.- Х.: Ранок, 2003.- 144 с.

Сковорода, Г. С. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. -К.: Наук, думка, 1983. - 544 с.

Григорій Сковорода виступив як виразник етико-гуманістичних ідеалів людей праці.

Сковорода, Г. С. Літературні твори. - К.: Наук, думка, 1972. - 423 с.

Літературна спадщина Сковороди - це філософські й педагогічні трактати, проповіді, притчі, байки, оригінальна і перекладна поезія.

Сковорода, Г. Пізнай в собі людину / пер. М. Кашуба, пер. поезії В.Войтович. - Львів: Світ, 1995. - 528 с.

Сковорода, Г. С. Поезія / упоряд. текстів та приміт. В. В. Яременка. -К.: Рад. Письменник, 1971. -239 с.

Cпадщина Сковороди є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, що виливалась у поезії і роздумах великого мислителя.

Сковорода, Г.С. Розмова про істинне щастя / пер. укр. мовою, прим. В.О. Шевчука.- Х.: Прапор, 2002.- 280 с.

Сковорода, Г. С. Сад пісень: вибрані твори: для ст. шк. віку. - К.: Веселка, 1983.- 190 с.

У збірник увійшли поезії, байки, уривки з філософських творів, афоризми.

   Література про життя та творчість Г.С.Сковороди.

Григорій Сковорода // Жулинський М.Слово і доля [Текст]: Навч. посібник. - К.: Вид-во А.С.К., 2006.- с.20-32.

 Григорій Сковорода. Прозорливе око віри та істини :Афоризми. З діалогів//Жулинський Микола. Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам, учителям.-К.»Либідь», 2011.-С.30

Григорій Сковорода – гордість і слава українського народу – завжди житиме в наших серцях – серцях вдячних його правнуків.