24 листопада - День пам’яті жертв голодомору

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. 
Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Велику інформацію про трагічні події несуть документи, архівні матеріали, фотодокументи. Багато з них увійшли саме до книг, які представлені на     нашій     книжковій          виставці «Голод 1932-33 років:очима істориків, мовою документів».

Під такою ж назвою для старшокласників було проведено бібліографічний огляд літератури.

Сьогодні хочеться сказати слова подяки тим, хто взявся за перо, виважив кожне сказане слово, долучився до архівів і своєю нелегкою працею створив і створює книги.

Зачепила біда свої чорним крилом і наші села Семенівського  району.

Моторошно перечитувати  та слухати свідчення і спогади тих, хто зміг вижити до наших днів і донести до нас пам’ять про жертви голодомору та правду про той жах,  який вони пережили. Підтвердженням їх є книги нашого земляка-краєзнавця  Є. Бутенка «Забуттю не підлягає»,   «Слідами голоду», «Забуттю не підлягає» та книга Є.Бутенка, М.Зінченка, Л. Мазанько. «Вони звинувачують»

Це спогади свідків, жителів сіл Очеретуватого, Устимівки, Брусово, Біляків, Погребняків та ін.  Це книги, що  свідчать  про глибину трагедії в нашому районі з розповідей тих, хто пройшов ці випробування і вижив.    
Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.