Година -реквієм

                  «А зорі червоні від стрілецької крові».

 29 січня у Семенівській центральній районній бібліотеці проведено годину – реквієм  «А зорі червоні від стрілецької крові».

  Зал прибраний рушниками, вишитими червоними і чорними нитками та квітами. На столі калина із чорною  стрічкою, плакат, на якому чорним – дата: «29 січня 1918 року», а нижче – слова написані червоним:

                  

І слава їх встає не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста. Триста перший 

І ти,І  я,І кожен з нас.

Петро Шкрабюк.

На захід завітали гості та учні НВК №1 та №2.



Звучить запис церковних дзвонів та «Реквієм» В. Моцарта.

Ведучі розкрили історичну подію та  її значення.

          96 років тому (29 січня  1918) відбувся бій між київськими студентами і більшовиками під Крутами, де полягло в нерівній боротьбі 300 студентів.

Бій під Крутами належить до одних з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь, 300 студентів, цвіт українського народу. Справа, за яку вони полягли, є священною. Трагедія полягала в тому, що під Крути пішли лише 300 і лише молодь. В наслідок тодішньої політики Українського Уряду  українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. На розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини, «Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!», відгукнулися лише студенти.

Небагато імен тих героїв зберегла нам історія. Це студенти : Микола Лизогуб, Попович, Володимир Шульгін, гімназисти Павло Кольченко, Микола Івашкевич, Липський, Тарнавський, Соколовський, а також    наш земляк Божко-Божинський .

У запису прозвучала пісня «Кленова балада» А. Матвійчука  у виконанні

 О. Білозір     

Учасники заходу  переглянули  книжкову виставку «Червоніє сніг на полі…

Крути».       

Було запалено свічку пам’яті по молодому цвіту українського народу

і вшановано їх хвилиною мовчання.

На закінчення ведуча звернулася до присутніх з такими словами:
Народе мій. Для всіх завжди відкритий,

Не вір, що воля з’явиться сама,

Не дай себе підступно обдурити,

Мовляв, дороги іншої нема.

…Народе мій, великий, український,

Як буде в тебе воленька свята,

То буде й коровай, і мед по вінця,

Не зразу, та на вічнії літа.

     Минуть роки, століття, а пам’ять про юнаків-героїв не загине.