Щорічно 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. В цей день у 1989 році, після десятирічної війни, було завершено виведення військ з Афганістану. 33 років минуло відтоді, але рани цієї війни кровоточать і досі.
Сьогодні ми вшановуємо пам'ять тих, хто воював в афганських ущелинах, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді хлопці йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.
У
вир цієї війни потрапило 3556 юнаків із Полтавської обл. Найбільш людські
втрати припали на середину 80 - х років.
Саме ці роки і стали для жителів Семенівського району чорною міткою
Афганістану, бо в 1983 році загинув наш земляк Микола Головко із с. Тукали, в
1985 році прийшла похоронка на старшого лейтенанта Сергія Семенченка із с.м.т.
Семенівка, в 1986 році загинув третій наш земляк Анатолій Семенов із с.
Погребняки. До останньої хвилини свого життя вони були вірними солдатській
присязі. Батьківщина посмертно нагородила їх орденами Червоної Зірки.
Імена
тих, хто повернувся на рідну землю в цинкових домовинах на вічний спокій,
повинні залишаться в пам’яті народній.
В
бібліотеках-філіях організовано книжкові - виставки, виставки-спогади,
фотовиставки в пам'ять про війну в
Афганістані.
Поставте
скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих
своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не
бачили війни,
Не чули щоб
ніколи звук гармати.
Немає коментарів:
Дописати коментар