У рамках відзначення, Дня слов’янської
писемності і культури, 24 травня, КУ «Семенівська центральна бібліотека»організувала
книжкову виставку
«Наша мова – мова вічної землі,
Наше слово – слово вічного народу»
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу–
це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в якународ
складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід,почування.» Панас Мирний
Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли у Київську Русь книги для богослужіння. Проте у багатьох поселеннях наших пращурів,особливо в Північному Причорномор'ї,археологи знаходили на кам'яних плитах,надгробках, амфорах таємничі й незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим і нині.
Перший історик давньої слов'янської писемності болгарський книжник, учений Чорногорець Храбр жив у X столітті при дворі болгарського царя Симеона. У книзі «Сказання про письмена» він розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни, будучи язичниками, читали за допомогою рисок та зарубок. Другий етап — після прийняття християнства, коли писали римськими й грецькими письменами. Але було це письмо не пристосоване до слов'янської мови.
Так продовжувалося до тих пір, поки великі просвітителі
слов'ян Кирило і Мефодій створили алфавіт. Про це читайте в книгах представлених
на книжковій виставці.
Коментарі
Дописати коментар