Година скорботи    «Смерч  Голодомору полином у душах нам осів»

       Щороку Україна, у четверту суботу листопада,  сумує та вшановує пам'ять  тих,  хто загинув під час голодомору  1932-1933 років. 

Далекий 33-й рік

Б’є невгамовним болем в груди,

Свіча запалена горить

Ми мусим пам’ятати люди!

      В Семенівській центральній районній бібліотеці організовано розгорнуту  тематичну книжкову виставку – реквієм «Чорне крило Голодомору».

     Працівники бібліотеки підготували та провели  годину скорботи «Смерч      Голодомору полином у душах нам осів» приурочений  80-м роковинам вшанування пам’яті жертв Голодомору  в Україні. 

     Захід пройшов 21 листопада в Семенівському НВК №1 з учнями 8-А класу, класний керівник Голодна Валентина Миколаївна.

     Під час заходу  ведучі  Мартус О.О. та Самбур Г.В. здійснити історичний екскурс до тих страшних часів, найтрагічнішої та найчорнішої плями в історії України – Голодомору.

     Не знищена народна пам’ять, вона спливає кров’ю при згадці про страшний тридцять третій…

     Моторошно перечитувати  та слухати свідчення і спогади тих, хто зміг вижити до наших днів і донести до нас пам’ять про жертви голодомору та правду про той жах, який вони пережили.

     Учні 8-го класу познайомили своїх ровесників з  спогадами ( Савелія Вакуленка, Івана Васильовича Кущинського з сіл Біляки та  Оболонь), які зібрав та  описав Євген Павлович   Бутенко  в книзі «Забуттю не підлягає»,  про  трагічні сторінки голоду. 

    Поезія, яку читали діти та ведучі, нікого не залишила байдужим до трагічних подій 1932-1933-х років.

В пам′ять про невинно загублені людські жертви було запалено поминальну свічку. 

Всі присутні переглянули відеоматеріали про голод на Україні.

Учні ознайомились з книгами представленими на книжковій виставці «Чорне крило Голодомору» .

   Душі померлих від голоду пом’янули хвилиною мовчання.
Небачена в історії людської цивілізації трагедія голодомору 1932–1933 рр. не має строку давності. Вона була і лишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу.
 Від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня. Правда історії озивається в тисячах людських доль.
 За підрахунками демографів у наслідок голодомору в Україні не народилось близько одного мільйона дітей. Середня тривалість дітей становила приблизно 7 років у хлопчиків і 10 років у дівчаток за всю історію людства подібних показників ніде не зафіксовано.
 Сьогодні ми всі намагаємось зробити все, що можливо, аби зникла «біла пляма» в історії ХХ століття. Це не просто слова.
Трагедія 1932 -1933 р.р. завжди буде об’єднувати всіх живих людей одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
23 листопада запалімо свічку пам’яті, щоб її світло ніколи не згасло і нащадки добре знали свою історію.

Прощай і прости нас, кохана

Людино.

До тебе сльозою течу.

Вдовину, сирітську, нетлінну,

Запалюй свічу Україно!

Запалюй свічу.