Літературна година
 
                         «Українська мова – диво калинове».

     До Дня української писемності та мови

         Українська мова й писемність — це здобуток культури і духовної діяльності українського народу. В ній і мудрість віків, і пам'ять народу, і щирість душі.

         9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови. Свято встановлено в 1997 році, коли Президент України на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».
        В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
       Стаття 10 Конституції України наголошує: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України...».

      В цей день проводять урочистості біля пам’ятника Нестору-Літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою та ін.
Цього дня, це вже стало традицією, стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

     В Семенівській центральній районній бібліотеці організовано розгорнуту книжкову виставку «Мова перлина вікової мудрості народу».
 З учнями 7 класу Семенівського НВК№1 (кл. керівник А.Г. Підгорна) проведено літературну годину «Українська мова – диво калинове».

Ведучі О. Мартус та Л. Безсмертна розповіли історію української писемності та мови  її сьогодення.
«Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу» (Олександр Олесь).
        Вважається, що саме з Нестора Літописця і починається писемна українська мова. Його найвизначнішою працею є “Повість минулих літ” – літописне зведення, створене на початку XII століття в Києві. З того часу українська мова подолала довгий і тернистий шлях розвитку. Попри усі заборони та гоніння з боку іноземних поневолювачів вона вистояла, розправила плечі та зайняла гідне місце серед найпоширеніших мов світу – увійшовши до третього десятка за кількістю носіїв. У світі нею розмовляє близько 45 мільйонів людей. Вона є рідною мовою для українців, які живуть у Росії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Словаччині, Канаді, США, Австралії та інших країнах. У 1934 році на конкурсі мов в Парижі вона була визнана, поряд з французькою та перською, як найкраща, наймилозвучніша та найбагатша мова світу.
На заході, у виконанні Іващенко Каріни, Перекопної  Каріни, Кабачка Руслана, Петулько Вячеслава, звучали вірші про мову.

Учні мали можливість переглянути книжкову виставку, познайомитись з книгами :   Історія українського письменства С.О.  Єфремова; Історія української літературної мови  І.І Огієнка;  Велесова Книга; Спадщина поколінь: Прадавні українські літературні пам’ятки; У ділове спілкування – державну мову автори Ж.П. Соколовська, В.В. Власенко , та ін. 
«То ж плекаймо її, як чудовий сад, донесений до нас Із глибини віків, шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі».

Ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде,

Як ті пісні, які співала мати

І як своє дитинство золоте.


О, рідна мово! Твої ніжні звуки –

   Це радості і щастя глибина.   Так, ти свята, як ті невтомні руки,

   Що хліб ростять зі щедрого зерна.

  Ти зіткана із сонця і блакиті,

  Неначе доля, чиста, осяйна.

  Хоча багато різних мов на світі,

  Але в моєму серці ти одна.

 Любіть, вивчайте українську мову,

 Бо скільки ще незвіданого в ній.

 І бережіть, як пісню вечорову,

 Як зірку всіх земних надій.