Під такою назвою в Семенівській районній бібліотеці до Дня матері проведено перегляд літератури.
Користувачі бібліотеки мали можливість переглянути і книжково-ілюстративну виставку «Мати – символ добра на землі». Читальний зал бібліотеки прикрашений українськими рушниками та висловами Т. Шевченка та В. Симоненка про матір,народне прислів'я: "Нема цвіту, кращого від маківочки, нема роду, милішого від матіночки".
Під такою назвою в Семенівській районній бібліотеці до Дня матері проведено перегляд літератури.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим….
"Хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають".
/Т. Шевченко/
«Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата»
/В. Симоненко/
День матері – це особливий і святковий день, який свят кули ц.р. 10 травня.
Зупинимось на походженні цього свята. Молоду американку Анну Джервіс спіткало страшне горе - передчасно пішла з життя її мати. І донька, скуштувавши сирітської долі, вимріяла думку - аби мали люди на рік єдиний день, коли б усі вшановували і матір-неньку, і матір-Землю, і Матір Божу.
І полетіли від сироти листи сенаторам. Нарешті, 1914 року Конгрес США ухвалив рішення про проведення в країні нового державного свята - Дня Матері. Пізніше це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії...
В Україні цей день відзначають з 1929 року за ініціативою Олени Кисилівскої, редактора тижневика "Жіноча доля". Але з часом про це свято призабули і згадали про нього лише 10 травня 1999 року, коли указ про святкування Дня матері підписав Президент України. Бути матір’ю - це велике щастя, але і велика відповідальність
Мамо, матуся, ненька, наша Берегиня... Скільки любові і тепла таять ці магічні слова, бо називаємо ми так людину, яка завжди для нас найдорожча, найдобріша...
Мамо... Перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина, і скільки б нам не було років п'ять чи п'ятдесят - всім завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Материнська любов гріє нас до старості...
Чим більша любов до матері, тим світліше і радісніше наше життя.
У кожної людини любов до Вітчизни асоціюється з любов'ю до Матері. Недарма ж кажуть у нас "ненька Україна". Земля українська наша прадавня мати.
Немає, мабуть, письменника, художника, музиканта, який би не присвятив свого твору цій найріднішій, найкращій людині на землі. Згадаймо лише Лесю Українку, О. Кобилянську, В. Стефаника, О. Довженка, А. Малишка тощо. Серед українських поетів саме Борис Ілліч Олійник весь свій талант присвятив звеличенню й уславленню матері. Та як же не звернутися до поезії Бориса Олійника, до його неповторної поезії «Пісня про матір», що вражає до глибини душі.
День матері – це особливий і святковий день, який свят кули ц.р. 10 травня.
Зупинимось на походженні цього свята. Молоду американку Анну Джервіс спіткало страшне горе - передчасно пішла з життя її мати. І донька, скуштувавши сирітської долі, вимріяла думку - аби мали люди на рік єдиний день, коли б усі вшановували і матір-неньку, і матір-Землю, і Матір Божу.
І полетіли від сироти листи сенаторам. Нарешті, 1914 року Конгрес США ухвалив рішення про проведення в країні нового державного свята - Дня Матері. Пізніше це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії...
В Україні цей день відзначають з 1929 року за ініціативою Олени Кисилівскої, редактора тижневика "Жіноча доля". Але з часом про це свято призабули і згадали про нього лише 10 травня 1999 року, коли указ про святкування Дня матері підписав Президент України. Бути матір’ю - це велике щастя, але і велика відповідальність
Мамо, матуся, ненька, наша Берегиня... Скільки любові і тепла таять ці магічні слова, бо називаємо ми так людину, яка завжди для нас найдорожча, найдобріша...
Мамо... Перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина, і скільки б нам не було років п'ять чи п'ятдесят - всім завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Материнська любов гріє нас до старості...
Чим більша любов до матері, тим світліше і радісніше наше життя.
У кожної людини любов до Вітчизни асоціюється з любов'ю до Матері. Недарма ж кажуть у нас "ненька Україна". Земля українська наша прадавня мати.
Немає, мабуть, письменника, художника, музиканта, який би не присвятив свого твору цій найріднішій, найкращій людині на землі. Згадаймо лише Лесю Українку, О. Кобилянську, В. Стефаника, О. Довженка, А. Малишка тощо. Серед українських поетів саме Борис Ілліч Олійник весь свій талант присвятив звеличенню й уславленню матері. Та як же не звернутися до поезії Бориса Олійника, до його неповторної поезії «Пісня про матір», що вражає до глибини душі.
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко —
і тихо пішла за межу.
Зворушлива та щира поезія, «Сива ластівка», «Мати сіяла сон...», «Мати наша — сива горлиця», «Мати», «Дорога баби Катерини», «Ми з матір'ю вертаємо в село», в яких образ матері, такий рідний і земний, піднесений до Берегині всього роду людського.
Поети – земляки Семенівського краю також оспівали матір у своїх віршах, віддаючи їй шану.
До вашої уваги вірш Віри Таран
Мені так хочеться до мами
Уже багато літ
Минають дні за днями,
Та із душі я чую вслід:
Мені так хочеться до мами.
Згадую літо, рідний дім
І м’яту у траві біля порогу,
Духмяний запах пирогів,
Що мама напекла мені в дорогу.
І тії квіти коло хати –
Гвоздики, айстри, чорнобривці.
Як ти умієш їх кохати,
Лиш розумію на автобусній зупинці.
У тебе двоє нас.
І ми для тебе завжди діти.
Та ти одна, одна, мамо, для нас,
Одна на цілім світі.
Дитинство, швидко промайнули дні.
І хоч минають роки за роками,
Я знов скажу, що в се ж мені
Так дуже хочеться до мами.
Немає сьогодні серед нас поета-земляка Василя Шугала та часто ми звертаємось до його поезії. Заслуговує на увагу його вірш «Поговори зі мною, мамо». Рано пішла з життя мати Василя і було йому боляче кожного разу звертатися подумки до рідної людини.
Поговори зі мною, мамо,
Не наяву – то хоч вві сні…
О, як тебе – якби ти знала,
Не вистачає знов мені.
Які лишень судились муки
Мені маленькому колись:
Я ще й буквар не брав у руки,
Як сиротою залишивсь.
Сестра і брат – ще менші… Боже!
Спаси ти їх і сохрани!
У жмурки гралися байдуже
Круг катафалку і труни.
Сльозами не зарадиш горю, -
А скільки батько їх пролив…
І скільки зніс страждань і болю,
А незабаром й сам спочив.
Як перші вірші – признаюся –
Мої лягали на папір, -
Як я любив тебе, матусю,
Хоч ледве пам’ятав, повір.
Твій образ, як любов і мрію.
Перу довірити не смів.
Боявся все, що не зумію
І не знайду потрібних слів…
Таран, Віра Я папороті цвіт знайду [Текст]: поезія/В. Таран. - Семенівка, 2008. - 174с.
Шугало В. Там де живе любов [Текст]: Поезія/Василь Шугало . – Глобинське видавництво «Поліграф сервіс», 2007.- 224с.
Олійник Б. Пісня про матір[Текст]: Поезії/Вступ. Слово М. Луківа. - К.: КП «Редакція журналу «Дніпро»,2004.-192с.
Симоненко В.А. Лебеді материнства: Поезії. Проза. -К.: Молодь, 1981.-344 с.
Книга про матір: Укр.поети ХІХ-ХХІст./ Передм. О.О. Омельченка; Упоряд.В.Л. Чуйко.-К.: Криниця, 2003.- 319с.
Немає коментарів:
Дописати коментар