Письменники - ювіляри 2021

 

До 130 –ти річчя від дня народження П.Г. Тичини

Літературний портрет.
Віртуальна книжкова виставка

«Все можна виправдати високою метою-

    та тільки не порожнечу душі»

                                              Павло Тичина

Павло Тичина… Дороге і незабутнє ім’я… Іноді дивуєшся, як щедро природа наділяє деяких людей талантами. Рясно впала Божа благодать і на Павла Тичину. У цьому році прославленому поетові-академіку, громадському і державному діячеві, літературознавцеві, критику, публіцисту Павлу Григоровичу Тичині виповнюється 130 років від дня народження.

Постать Павла Тичини в українській літературі – знакова. Адже з його поезією асоціюється початок новітньої доби в національному письменстві. М. Жулинський з цього приводу писав: «На початку ХХ століття він зумів піднести українську поезію на рівень світової… Тичина інтуїтивно відчув і усвідомив, що письменник має в оригінальних мистецьких формах виражати те, що народжується в його душі, в його поняттях»

Поет був надзвичайно талановитою людиною :  він вільно володів п’ятнадцятьма мовами , чудово малював , грав на  кількох музичних інструментах, був прекрасним співаком і диригентом , писав музику. Проте, маючи дар співака, музиканта і живописця, він став поетом.

Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту  Чернігівської губернії  (тепер Бобровицького району Чернігівської області).

Походив зі старовинного козацького роду (його пращурбув полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Сім'я була багатодітна (народилося 13, зіп'ялося на ноги 9 дітей), жили впроголодь, зате гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування. 
Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада».
На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками.
На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками.

У 1900-1907 рр. навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907-1913— в Чернігівській духовній семінарії.         
У 1913-1914 рр. працює в редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро..

У 1916-1917 рр. — помічник хормейстера в українському театрі М. К. Садовського. 1920 року подорожував із капелою К. Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси.

            Того ж року організував хор (з 1921 р. — капела-студія імені М. Леонтовича), з яким виступав до 1923 року.          
З 1923 по 1934 рік — співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт». 1926 року взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури) на чолі з М. Хвильовим, куди увійшли й колишні члени «Гарту».

 З 1929 р. — дійсний член Академії наук Української РСР, у 1936-1939 рр. і в 1940-1943 рр. очолює Інститут літератури АН УРСР. З 1947 р. — член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології.

В 1943— 1948 рр. — міністр освіти УРСР. З 1953 по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.

Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1962). 1967 року отримав звання Герой Соціалістичної Праці.
Як поет П. Г. Тичина починав у 1906-1910 рр. з наслідування народних пісень та творів Т. Г. Шевченка. Перші друковані твори молодого поета з'явилися 1912 р.

Перша збірка віршів «Сонячні кларнети» (1918), «Плуг» (1920), «Вітер з України» (1924), «Чернігів» (1931 р.),

 Приховане протистояння з тоталітаризмом засвідчують окремі поетичні, літературознавчі, публіцистичні твори пізнішого часу: «Григорій Сковорода» (1939), «Похорон друга» (1942), «Творча сила народу», «Геть брудні руки від України» (1943)        
У галузі поезії, прози, публіцистики, а також у науково-критичних працях Павло Тичина виявив себе одним із найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала суміжні з літературою види мистецтва — музику і живопис.

 Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе, музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов (він вільно володів п'ятнадцятьма).

Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві.
Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Шануючи пам'ять поета, його земляки відкрили в селі Піски Бобровицького району музей і пам'ятник письменника.

  У Чернігові на фасаді будинку №40, на вулиці Свердлова, де колись розміщалася Чернігівська духовна семінарія і де навчався майбутній поет, встановлено меморіальну дошку.

  Засновано літературну премію імені Павла Тичини республіканського значення.

3 лютого 1981 року засновано стипендію імені Тичини.

16 квітня 1981 року Постановою Ради Міністрів УРСР Бобровицькій районній бібліотеці надано ім'я Павла Тичини.

Віртуальна книжкова виставка

«Тичина фізично живий, умер духовно, але був приневолений до існування... по той бік самого себе”
                                                                                        В. Стус.

Павло Тичина[Текст] //Жулинський Микола. Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам, учителям / Микола Жулинський. — К.: Либідь, 2011. — С.369-385 іл.
В книжці коротко розповідається про  життя і творчість поета, містить фотографії (в т.ч. автопортрет, виконано роботу олівцем) та окремі твори. 

Тичина, П. Вірші [Текст] / П. Тичина // Українське слово : хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ століття : у 4 кн. : навч. посіб. К. 1. : Культурно-історична епоха модернізму : ранній модернізм від «Зів'ялого листя» (1896) І. Франка до «В космічному оркестрі» (1921) П. Тичини / упоряд., ред. та довідки В. Яременка. — К. : Аконіт, 2003. — 799 с.

Видання «Українського слова» як побудовою, так і змістом засвідчує цілком нові методологічні засади. Літературна історія України висвітлюється в ньому за культурно-історичними епохами, а в їхніх межах виявляються культурно-естетичні стилі, течії, панівні, визначальні і відмираючі та новонароджувані культурно-стильові напрямки, які в наступному епосі будуть домінантними і визначатимуть зміст та форму цієї епохи.

У виданні містяться вірші одного з найвидатніших символістів ХХ ст. — П. Тичини: «Гаї шумлять...», «Арфами, Арфами...», «Десь надходила весна...» та ін.

Тичина, П. Вітер з України [Текст] : поезії / П. Г. Тичина ; упоряд. Д. А. Головко ; передм. А. Г. Погрібного. — К. : Український письменник, 1993. — 270 с. — (Шкільна бібліотека).

У виданні представлено збірки «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав». У розділі «За всіх скажу, за всіх переболію» містяться кращі поетичні твори, а також вірші, що не друкувалися за життя поета.

Тичина, П. Десь на дні мого серця [Текст] : поезії / П. Г. Тичина ; упоряд. Д. А. Головко. — К. : Радянський письменник, 1991. — 221 с.

До збірки увійшла рання лірика поета. Уперше, в первісному вигляді подаються поетичні твори, які народилися на «дні його щирого серця».

Повністю друкуються збірки «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів та октав». До розділу «За всіх скажу» включено кращі твори подальших збірок поета, виданих у 20-ті роки.

Тичина, П. Г. Поезії [Текст] / П. Г. Тичина ; упоряд. С. М. Шаховський ; худож. Д. Д. Грибов. — К. : Радянський письменник, 1977. — 259 с. — (Бібліотека поета).

У видання включено лірику поета, а також зразки епічних поем, які справляють враження викінченої цілості.

Упорядкування здійснено за прижиттєвими виданнями, коли автор сам розташовував поезії для чергових збірок; цього порядку поет традиційно дотримувався в усіх наступних перевиданнях, включаючи багатотомники і збірки вибраних творів.

Тичина, П. Г. Сонячні кларнети [Текст] : поезії / П. Г.Тичина ; упоряд., підгот. текстів, приміт. С. А. Гальченка ; худож.-оформ. О. М. Коспа. — К. : Дніпро, 1990. — 399 с. : ілюстр.

До цього видання, багатого на ілюстрований матеріал, увійшли шедеври П. Г. Тичини, які підтверджують місце поета серед найвідоміших новаторів світової поезії ХХ ст. Окремий розділ становлять поезії, які не входили до збірок.

Тельнюк С.В. Молодий я, молодий…(Поетичний світ Павла Тичини(1906-1925).-К.: Дніпро,1990.-418с.
Книжка містить багато цікавих спостережень над поетичним світом видатного майстра української літератури. В ній розкривається не одна таємниця з творчої біографії поета, його літературного і мистецького оточення. Окремі сторінки присвячені стосункам П.Тичини з О.Олесем, М. Вороним, В.Винниченком,М. Семенком.

Драч, І. Реквієм Павлові Тичині [Текст] / І. Драч // Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХ ст. : навч. посіб. — К. : Грамота, 2001. — 463 с.

У збірку Івана Драча, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії Латвії імені Ояра Вацієтіса та міжнародної премії Фундації Антоновича (США), включено вірш, присвяченій видатному українському поету П. Тичині.

Українська література другої половини ХХ ст. : навч. посіб. — К. : Грамота, 2001. — 463 с.

У збірку Івана Драча, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії Латвії імені Ояра Вацієтіса та міжнародної премії Фундації Антоновича (США), включено вірш, присвяченій видатному українському поету П. Тичині.

Єфремов, С. Історія українського письменства / С. Єфремов ; худож. оформ. В. Штогрина. — К. : Феміна, 1995. — 686 с.

Ця книга — єдина авторська робота, яка охоплює український літературний процес від давнини до 20-х років нинішнього століття. Автором створено наукову номенклатуру українського письменства, якою й донині послуговуються представники всіх літературознавчих шкіл. Автор розглядає процес розвитку української літератури від давнини до 20-х років ХХ ст. У книзі подається цікавий матеріал про ранні літературні твори П. Тичини — «Сонячні кларнети», ліричні вірші.

Загребельний, П. А. Кларнети ніжності [Текст] / П. А. Загребельний // Дума про невмирущого ; Кларнети ніжності : романи / передм. М. Слабошпицького. — К. : Молодь, 1985. — 228 с.

В романі «Кларнети ніжності» автор розповідає про життя і творчість П. Тичини.

Новиченко, Л. Павло Тичина [Текст] / Л. Новиченко // Історія української літератури ХХ століття : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл. : у 2 кн. Кн.1. : Перша половина ХХ ст. / за ред. В. Дончика. — К. : Либідь, 1998. — 462 с.

Навчальний посібник, виданий у двох книгах, одержав Державну премію імені Т. Шевченка (1996) і здобув широке визнання серед читачів. Цільнеспрямовані портретні розділи, повнота відображення матеріалу, перегляд з позиції історичної правди художнього доробку митців, твори яких були вилучені з літературної спадщини.

У виданні подається біографія Павла Тичини, основні етапи його літературної діяльності.

Павло Тичина [Текст] // Українська мова. Українська література : новий довід. / авт.-упор. М. Радишевська [та ін.]. — 2- е вид. — К. : Казка, 2006. — 858 с. : ілюстр.

«Новий довідник» подає інформацію з української мови та літератури в обсязі шкільної програми. Стислий, зрозумілий текст, наочні приклади допо¬можуть ґрунтовно й швидко опанувати матеріал. Довідник можна використо¬вувати як для вивчення окремих тем, так і для повторення вже пройденого.

Стисло, інформативно з наочними прикладами надається матеріал про видатних українських письменників. Одна з статей присвячена П. Тичині.

Павло Тичина [Текст] //Бернадська Н.І. Українська література ХХстоліття:Довідник.-К.: Знання-Перс,2007.-С.9-21.

У даній          праці висвітлено найважливіші особливості літературного процесу в Україні ХХстоліття. Стосовно кожного автора визначено його місце в літературному процесі, стильові ознаки художньої спадщини, основні віхи життя і творчості, проаналізовано конкретні літературні твори. Автор намагалася максимально охопити постаті і твори письменників ХХст.:від П. Тичини до В. Стуса.
Представлено також ранню лірику П. Тичини,сторінки «національної трилогії»,»Невідомий Тичина та поема «Похорон друга».

Павло Тичина [Текст] // Література України / авт.-упоряд. В. Скляренко, Я. Батій ; іл. Г. Беззубової ; худож.-оформ. Л. Киркач-Осипова. — Харків. : Фоліо, 2006. — 319 с. — (Дитяча енциклопедія).

Ця книга стане в нагоді учням середньої школи та взагалі тим, хто цікавиться літературою нашої держави. Бо творчі здобутки українських майстрів слова — як минулого, так і сучасності — заслуговують на більше, ніж відсторонена повага та швидке перегортання сторінок підручників.

В одному з розділів видання йдеться про феномен особистості П. Тичини, трагедію надзвичайно талановитої людини, яка половину життя присвятила служінню Високій Поезії.

Архів П.Г. Тичини//Галченко,Сергій. Скарби літературних архівів. Під редак.М.Г. Жулинського.-К.: Атопол,2012.-С.158-225
Архів кожного діяча літератури чи мистецтва – це своєрідний документальний літопис його життєвого і творчого шляху. Подано цікавий матеріал з архіву П.Г. Тичини, що зберігся найповніше в порівнянні з іншими літераторами. Тичина зберігав майже всі документи, що потрапляли до нього: художні твори молодших колег по перу, численні газети і періодичні видання, з його підкресленнями, виписками, нотатками тощо. Безперечно, збирання архіву не було самоціллю вжитті поета. Зберігав і листи проти себе, хто не розумів поета.  Майже всі документи довоєнного періоду П.Г. Тичини врятував А.Павлюк. Про цікаві факти з літературного життя  йдеться  в даній книжці.

 Стус, В. С. Феномен доби : (сходження на Голгофу слави) / Василь Семенович Стус. – К., 2003. – 96 с.

У своїй книжці “Феномен доби” Василь Стус простежив творчу еволюцію Павла Тичини, “генія, примушеного бути пігмеєм, блазнем при дворі кривавого короля”. «Тичина фізично живий, умер духовно, але був приневолений до існування... по той бік самого себе”, - писав В. Стус.

Стус писав: Феномен Тичини - феномен доби. Його доля свідчитиме про наш час не менше за страшні розповіді істориків: поет жив у час, що заправив генія на роль блазня, поет погодився на цю роль.... Він обрізав усякі живі контакти, замінивши їх цілком офіційною інформацією. В цих умовах поет міг тільки конати, а не рости. Свіжого повітря до нього надходило все менше і менше, аж поки поет у Тичині не задушився од нестачі кисню. Поет помер, але Тичина лишився жити.... Такий твір міг написати тільки Василь Стус, і він його написав, одержавши в нагороду тюрми, табори, заслання, розплатившись за нього власним життям.
Книги розраховані на широке коло читачів.
Запрошуємо до читання!