« У дзеркалі слова Бориса Олійника»

                                                                                                       " Не тліть, а горіть"
                                                                                                                       Б. Олійник
22 жовтня виповнюється  80-а річниця від дня народження Бориса Ілліча Олійника – Героя України, поета, відомого політичного діяча, голови Українського фонду культури.

З цієї нагоди  у Семенівській центральній районній бібліотеці було організовано книжкову виставку-вітання « У дзеркалі слова Бориса Олійника», з учнівською молоддю проведено захід поетичний альбом «Ти весь у слові, як у сповиткові» та проведено  бібліографічний огляд  літератури  «Мужність і мудрість стояти на землі».
Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935 р. в с Зачепилівці на Полтавщині в родині службовця. Батько поета працював спочатку шахтарем, а пізніше — редактором газети. У 1943 р. батько загинув на війні, а мати важкою працею заробляла на шматок хліба.

По закінченні в 1958 р. факультету журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка працював у молодіжній пресі. Перша поетична збірка "Б'ють у крицю ковалі" вийшла 1962 р. Автор багатьох книжок: "Двадцятий вал", "Поезії", "Вибір", "Стою на землі", "Сива ластівка", "У джерелі слова", "Поворотний круг", "Заклинання вогню", "Сім", "Трубить трубіж" та ін. Академік.   Творчість Б. Олійника — яскраве і промовисте свідчення того, що поет завжди був «в епіцентрі доби». Він прагнув переконливо і просто сказати про найболючіші проблеми так, щоб читач вірив йому і тоді, коли він щиро у чомусь помилявся, і тоді, коли він твердо стояв на своїх позиція.
Поезія Б. Олійника здобула широке визнання.

Борис Ілліч Олійник  -  Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та «Дружба», Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України.

За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи. Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1999), V ст. (1995).

15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»5 липня 2010 року Указом Президента України  Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
 На заході звучали вірші автора.

 Борис Олійник  говорить на запитання  -  Чому навчило мене життя? «Дякувати Богові, я …не переступив друзів і недругів, не ухилився од громадянського обов’язку, не витер чоботи об знамена, під якими наші прадіди, діди та батьки захистили нас від коричневої смерті. Що ж до поезії і, взагалі, моєї творчості, то про її вартість судити читачам. Єдине, об чім би хотів сказати: можливо, деякі вірші нині я написав би по-іншому. Але від жодного з них не відмовлюся і переписувати не збираюсь.» «Все, сказане вище, хай не сприйметься як хизування чимось особливим. Просто так “по совісті жити” навчила мене мати, мій батьківський родовід. Мене не цікавить, що і хто з опонентів говорить і ще скаже про мене. Для мене найважливіше – не погрішити супроти своєї совісті, сумління і честі.»

          Багато поезій присвятив Борис Олійник матері-трудівниці, відданій чесній хліборобській праці. Тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлій пам’яті високохудожньо розкрита в вірші «Мамо, вечір догоря…» Яскраві метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а відтак і безсмертя всього роду:      

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка розцвіла

Матіолою вечоровою,

Житом-долею світанковою,

Дивом-казкою,Юним соняхом… 

Деякі поезії Б. Олійника, покладені на музику, стали популярними піснями: "Мелодія", "Мати сіяла сон", "Пісня про матір".
У запису прозвучали пісні на слова Б. Олійника у виконанні  Ніни  Матвієнко.

Володимир Моренець дуже влучно сказав  про  Бориса Олійника: «Його поеми й вірші треба читати не поспіхом, бо розміреним і глибоким є дихання цієї поезії, що увібрала в себе мудру задуму землі, її шорстку справжність, горду силу, і пам'ять, і доброту. Тихі води і ясні зорі, сонячні овиди і вербова сутінь, шепіт курганів і суворе мовчання могил, пісня з-за гори і гуркіт реактивних двигунів озиваються в ній голосом давнім і новим – великим досвідом народу в його історичному бутті. Є в ній розважливий спокій, з яким тече між пологими і крутими берегами Дніпро, пробивається до сонця паросток, земля вбирає сніг напровесні, а хлібороб порає ниву. Бо велика праця вимагає зосередженості й терпіння, бо істина відкривається тільки наполегливому розуму і чуйному серцю».

Звернення Бориса Олійника до сучасних учнів, які читатимуть його твори: «Не збираюся когось учити. Хочу лише молодшим нагадати древнє як світ: хто зрадив чи відступився один раз, той зрадить і вдруге, і втретє... і далі, за текстом Святого Писання. Але то вже – особиста справа кожного. І – право вибору. Оскільки – “ у всякого своя доля і свій шлях широкий”.»
З повагою Борис Олійник