СВЯТО НЕТЛІННОЇ ПЕРЕМОГИ

„Знов білим цвітом вкрилися сади,

І знов приходить свято Перемоги...”

 9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті. О 6 годині ранку про перемогу над гітлерівською Німеччиною сповістив по радіо диктор Юрій Левітан. Тому 9 травня вважається Днем Перемоги, хоча воєнні дії тривали ще не один місяць. Статус державного свята День Перемоги одержав тільки в 1965 р. До цього 9 травня було звичайним робочим днем, який офіційно не відзначали. 

 Минають роки. Відлітають у вічність. Але є один день, який ніколи не буде стертий із пам’яті нашого народу. Це 9 травня 1945 року – дата, яка проголосила визволення нашої рідної землі від фашистських загарбників і перемогу усього людства над злом війни. Сьогодні ми відзначаємо 69 – річницю від тоді, коли над нашою країною та усією Європою знову зійшло світле сонце миру.

 Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 червня 1941 року.

 І як тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому відсіч. І кожен вірив у світлу перемогу.

 А попереду ще було 1418 важких днів і ночей. Дорогою ціною
дісталась мужнім воїнам перемога. Чимало їх полягло на фронтових шляхах. І пам'ять про них, та їхні й подвиг ніколи не згасне.

 Страшні сліди залишила війна. 1418 днів і ночей вогняними дорогами крокували визволителі. Але вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя, віддали усі свої сили заради Батьківщини.

 Шановні ветерани! Прийміть низький уклін і щиру подяку за мирне небо, за ясне сонце.

Ми завжди пам'ятатимемо ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей. Будемо ж гідні ратного і трудового подвигу наших батьків.Зробимо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим рідний край. Нехай земля радує щедрим колосом, а чисте, мирне небо -сонячними погожими днинами, рясним,своєчасним дощем.

 В Семенівській районній бібліотеці була організована книжкова виставка "Свято нетлінної Перемоги"

Художні книги про війну:

Тютюнник Г.М. Вир [Текст]: роман / Г.Тютюнник . – К.: Рад. шк., 1990. – 512 с.: іл.

У романі показано складні соціально-психологічні процеси на селі в передвоєнний час, тяжкі випробовування народу в роки Вітчизняної війни. У цих випробовуваннях мужніють герої Григорія Тютюнника, знаходять своє місце в єдиному строю. Роман удостоєний Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка.

Стельмах М. Чотири броди [Текст] : роман / М. Стельмах. – Харків : Фоліо, 2008. - 572 с .

У романі «Чотири броди» зображено українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.

Довженко О. Україна в огні [Текст] : повість / О. Довженко . - К . : Рад. письменник, 1990. - 230 с.

Повість розповідає про жахливі роки Другої Світової війни в Україні.Головну увагу автор звертає на життя селян в окупації, їх скрутне становище та муки на які вони приречені, але разом із цим у головних героїв не пропадають почуття гідності, любові до батьківщини та сила духу. Це і допомагає їм перебороти усі ті страхіття що випали на долю всього українського народу.

Дольд-Михайлик Ю. І один у полі воін: роман / Ю. Дольд – Михайлик . - Харків : Фоліо, 2008. - 538 с .

Юрій Дольд-Михайлик (1903—1966) — відомий український письменник, автор багатьох оповідань, повістей, романів, сценаріїв художніх та науково-популярних фільмів. Найбільшу популярність отримали його пригодницькі романи — дилогія «І один у полі воїн» та «У чорних лицарів». ...1941 рік, початок Вітчизняної війни. У німецькому тилу працює офіцер барон Герман фон Гольдринг. Дехто його боїться, дехто йому заздрить, адже він, незважаючи на свою молодість, дуже багата та впливова людина: його родич — один з шефів СС. Але мало хто знає, що під маскою фашистського офіцера приховується зовсім інша людина — радянський розвідник Григорій Гончаренко...

Гончар О.Т. Людина і зброя [Текст] : роман / О. Гончар . – К.: Молодь, 1978. – 336с.

Визначним явищем прози про війну став роман О.Гончара «Людина і зброя», в якому письменник воскрешає трагічні події 1941 р., правдиво відтворює складну, тривожну атмосферу перших місяців війни, показує героїзм і мужність людей в обороні своєї Вітчизни. Показуючи жахи війни, викриваючи злочинність розбійницького нападу гітлерівців, письменник кожним образом, кожним епізодом пристрасно протестує проти кривавої бійні, підкреслює, що людина і смертоносна зброя несумісні.

Гончар О.Т. Прапороносці [Текст]: трилогія / О. Гончар. – К.: Дніпро, 1987.– 471 с.

Прапороносці Олеся Гончара – роман-реквієм, це – гімн на честь полеглих. Основна проблема роману: людина на війні. У творі змальовано біль утрат. Майже кожна сім’я утратила на фронті батька чи сина, дочку чи матір, а багато з них шкандибали на милицях. Автор писав, що він хотів поєднати високий дух романтики з "проривом до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров’ю  з її тяжкою солдатською героїкою.

РАДИМО ПЕРЕЧИТАТИ!