День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.
Мабуть, не випадково вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності й Соборності
Саме цій знаменній події і було проведено історичну панораму: «Соборність українського духу – навічно в серцях та помислах людей» із читачами нашої бібліотеки з метою поглиблення знань з історії виникнення свята Соборності України.
"Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього",– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле". Такими словами розпочали ведучі заходу О.О. Мартус, Г.В. Самбур.
Слова, що пролунали тоді на Софійській площі, хвилюють нас і сьогодні. Може, саме сьогодні — у непростий і складний для нашої країни час – особливо. Це звучить як молитва:
«Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення української держави, на добро і щастя українського народу».
«Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення української держави, на добро і щастя українського народу».
«Молімось за наш край, за нашу славетну рідну землю. Храни нас в цей важкий час, не дай нам впасти духом, бути мужніми, даруй світло прозріння, добру волю, яку заслуговує наш народ. Дай, Боже, нашим дітям майбутнє!»
Здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дідів, справу боротьби за Українську державу.
Немає коментарів:
Дописати коментар