Чорнобильська трагедія -30 років

                                інформаційний огляд літератури

Чорнобиль...

Ти чорна прірва нашого життя

Пам'ятник "Жертвам Чорнобильської аварії"
с-ще Семенівка

Ти чорний біль народу,                    
Ти, наче лезо простого ножа,   
Прорізав наші долі і природу...      
Тривожний дзвін...                         
Троянди на граніт

Лягають, наче смуток в душу...

Чорнобиль, чорний біль сердець,

Про тебе вічно пам’ятати мушу.

 30 років відділяє нас  від того страшного дня, аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС. Вона принесла горе, сльози, страждання не на один рік, на десятки, а можливо і більше. Спеціалісти практично всіх галузей знання займались і продовжують займатися вивченням різних її аспектів.

Чорнобиль - це трагедія не тільки окремих осіб, не тільки наслідок низького професіоналізму, службової недбалості й некомпетентності. Чорнобиль - це поразка науки, відчуженої від людини, далекої від ідей гуманізму й народної совісті.

Чорнобильська катастрофа стала невигойною раною України. І дуже сумно буває від того, коли за кордоном заходить мова про Україну, згадують насамперед не про хлібний край, не про Шевченка, а про Чорнобиль. Прикро, але Чорнобиль став чорною візитною карткою України.

 Загадили ліси і землю занедбали.

 Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.

 То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

 Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

 В яких лісах іще ви забарложені?

 Що яничари ще занапастять?

 І мертві, і живі, і ненароджені

 Нікого з вас довіку не простять!

                                                                  Ліна Костенко.

26 квітня 1986-го,  1 година 23 хвилини.

Ця дата назавжди залишиться у пам’яті людства. Чорнобильська аварія стала не лише найбільшим страхіттям ХХ ст., а ще й мірилом помилок сучасної цивілізації з одиницею «Один Чорнобиль».
Пліч-о-пліч стали Біль і Мужність.
Дух і Воля. Небо і Земля.

         Біль Чорнобиля відображають у своїх творах письменники, художники, скульптори.

Чорнобиль... Невеличке українське містечко, що потопало в зелені вишень та яблунь. Ту мирну весняну ніч люди ніколи не забудуть. Саме з 25 на 26 квітня 1986 року відлік часу став далеко не мирним.

Чорнобильська трагедія вразила весь світ, приголомшила людей великим розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління:

                         Струсонуло цілим світом.
                         В Страхоліссі перед світом   
                         Брязнув дуб тисячолітній –
                         Охнула земля. –

                                                                Борис Олійник.

Ліна Костенко писала: „Ми сприймаємо Чорнобиль в примарному світі Полин – звізди.  Наша свідомість і досі ще не осягла – що втрачає людина, що втрачає народ, що втрачає ціле людство з втратою такого Чорнобиля...
А для нас – це Батьківщина. Це зона національної трагедії.”

 Мужність і біль Чорнобиля: Повість-хроніка. Поеми. Вірші.- К.: Молодь, 1988.- 144с.: фотоіл.

Ця книга – данина пам’яті загиблих, вияв палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії.

Першими ступили у небезпечну зону пожежники, співробітники міліції, медики.

Палаюча безодня ночі,
Нема ні впину, ні кінця.

         28 пожежників двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шестеро загинули відразу. Так вони жили, працювали і увійшли у безсмертя...

(Звучить „Реквієм” В.А.Моцарта. Ведучий промовляє слова).

                                      Безумству хоробрих –           
                                                 Вогонь на вогонь:

                                     І полум’я серця,

                                     І вітер долонь

                                     Безумство хоробрих

                                     Життя за життя     
                                                Щоб тільки лишилися 
                                                 Мати й дитя.

Виходить мати в чорному вбранні.Слова матері

-Синоньку, синок, моя кровинко,
            виглядаю тебе ночі й дні! 
           Не приходиш – хоч приснися, синку,

Дай погладить личенько мені.

Я ж тебе, малого колисала

Не за тим, щоб ти розвіявсь в дим,

 -У землі синів таких немало,

Ти ж у мне, синоньку, один!

Запалюється поминальна свічка.Тож вшануймо хвилиною мовчання тих,  кого вже не має поміж нас. Для кого згасли назавжди життя і блакить.

         Вплив чорнобильської аварії відчувають і будуть відчувати жителі Землі ще дуже довго. Поверхня планети зазнала забруднення радіонуклідами в 400 разів більшого, ніж після вибуху атомної бомби в Хіросімі. В Україні радіоактивно забруднені 50 тис. км території з населенням 2,5 млн. осіб.

Наступна кнгига, задумана автором 26 квітня 1986 року і закінчена на початку 2011-го, висвітлює найважчі фрагменти боротьби України, країн СНД та інших держав, котрі допомагають нам мінімізувати наслідки цієї аварії.

Гусєв, Олег Петрович. 25 років віч-на-віч з "Чорнобилем" [Текст] : докум.-публіц. тв. / Олег Гусєв, засл. ж-ст України, учасн. ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, генерал-майор Міжнар. ком. захисту прав людини. - К. : Літопис-ХХ, 2011. - 623 с. : фотогр.

Заслужений  журналіст України, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розповідає  про боротьбу ліквідаторів за живучість атомної станції після вибуху перебіг подій, пов’язаних з діяльністю і закриттям цього аварійного ядерного об’єкту підвищеної небезпеки наприкінці 2000 року, подальших дій вже у XXI столітті.

Автор наводить низку документів про зусилля України і допомогу міжнародного співтовариства в організації виведення ЧАЕС з експлуатації, забезпечення соціального захисту персоналу станції, її вивільнених працівників, а також мешканців моноіндустріального міста енергетиків Славутича.

Досвід України по закриттю ЧАЕС – унікальний, відомий практично усьому світові як єдино можливий інструмент активної боротьби з атомним лихом, аби подібна трагедія ніколи не повторилася, підкреслює автор документально-публіцистичної повісті про історію ЧАЕС та її сьогодення.

 Хто вона? Зона?  Епоха? Доля? Смерть?

 Так, я вже знаю хто – Чорнобильська мадонна!

 Вкрутила нас у чорну круговерть –

 Смерть вилонила з молодого лона?!

 Драч І. Чорнобильська Мадонна//  Відлуння десятиліть. Українська література 2-ї половини ХХ ст. -К.: „Грамота”, 2005.- С.383.

Ця поема  є одним з найсильніших творів з цієї теми. Автор намагається не лише показати всесвітність цієї трагедії, а дає зрозуміти людству, що, захоплюючись науково-технічним прогресом, забуває обов’язок перед матір’ю -  природою, про відповідальність перед Землею. Правда про багатоликість чорнобильської трагедії постає у творі докором: „Сіль пізнання – це плід каяття”. Цей рядок ніби робить висновок, спонукаючи замислитися над проблемами.

Багато зробив для розкриття правди про чорнобильську трагедію Юрій Щербак у документальній повісті «Чорнобиль».Він першим ударив в екологічні дзвони, які наповнюють серця болем, гнівом і тривогою, застерігаючи від байдужості до долі тих, хто став жертвами і продовжує нести тягар страшної біди.   

Замислитися, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому світі допоможе книга Михайла Івановича Загреби «Пропусти Чорнобиль крізь серце»: Фотокнига.- К.: «Спалах», 2002.-120с. Це данина пам’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби.

Правдиву, емоційну оповідь Михайла Загреби ілюструють його фотографії, - адже автор відомий як талановитий фотожурналіст. Чорнобильська смерть забрала його життя. Він любив життя. Любив свою сім’ю.  Любив природу. Помер Михайло Загреба 13 січня 2001 р. в 56 років.  Як сказала про нього Ліна Костенко: «Він був очима Зони… Скільки буватиму в Зоні, ввижатиметься мені силует – кремезний, з похідною сумкою через плече, силует Лицаря Зони відчуження».

Кожна фотографія супроводжується віршованими рядками поетів В.Крищенка, Б.Олійника, І.Драча, М. Луківа та ін.

         
                         Печаль і пустка – на віки.

             Мов сльози, роси серебріють.

             І страшно, хижо, дико виють

             В безлюдній Прип’яті вовки.

                                                                                             М. Луків.

Взявши до рук книгу «Під Полиновою зорею»: Фотонарис.-К.: «Артек», 1996.-160с. іл. і уважно переглянувши, кожен з нас, дійде логічного висновку: людина може бути не тільки геніальним зодчим, але й вандалом-руйнівником, якщо вона порушує закони природи.

Через тисячу зим, через тисячу літ

Я до тебе вернусь, мій знедолений краю.

Як осінній листок, припаду до землі,

Як підстрелена лань, на весь світ заволаю.

            Віддячить, відкричить, болем туга зійде,   

           І охрипне душа у глухім безголоссі, 

           І устане, мов Сфінкс, мій печальний Едем,     

           І зійде благодать на уранові роси.

Припинилася експлуатація Чорнобильської АЕС, але потреби населення у допомозі та здійснені заходів на радіоактивно забруднених територіях не зменшилися, а набрали нової гостроти. То ж назріла необхідність переходу до нової фази подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – фази відновлення та розвитку.

Охорона здоров’я, соціальний захист, нормативно-правові питання ці та інші важливі проблеми, які повинні вирішуватись, щоб сприяти поверненню населення до нормативного життя.

Дехто повертається в уражену зону, щоб умерти у рідному краї.

Повертають люди в зону жити,

Де росте уражена трава,

Де убивчий стронцій сіють квіти

Й стала мертвою вода жива.

Сьогодні наслідки аварії  не просто дають про себе знати – тривожать дедалі більше: темпи захворюваності на рак серед населення радіаційно забруднених територій зростають. За прогнозами експертів, пік онкозахворювань припаде на 2007-2020 роки. Ось чому так важливо привернути увагу світової спільноти до проблеми потерпілих регіонів – України, Білорусі, Росії.

А тим часом Чорнобильська катастрофа переходить до розряду «забутих»( термін «забуті катастрофи» віднедавна визнано світовим співтовариством офіційним у щорічній «Доповіді про Глобальні катастрофи»).

Із кожної трагедії людство повинно винести урок на майбутнє. Один з головних уроків і одна із головних вимог Чорнобиля – пам’ятати про єдність і взаєморозуміння сучасного світу. А відтак – про відповідальність кожної держави і кожного народу, кожної людини за те, щоб цей світ був благополучним і безпечним.Голос планети.Поклик планетиДо всіх людейНа всі краї.

На цьому наш захід закінчено, запрошуємо  всіх переглянути книжкову виставку «Осліпли сльози України в сльозі Чорнобильських дощів.

Наша розповідь не є вичерпною.

Див. також   https://www.youtube.com/watch?v=TCfOWrRppCY

 Підготувала провідний бібліограф З. Іващенко