НЕ ВЖИТИСЬ ЛИХУ КОЛО СМІХУ, ДЕ СМІХ, ТАМ ЛИХО ПРОПАДА.

 В одному із мальовничих куточків Семенівського району – селі Веселий Поділ – народився байкар. Ми, семенівці, гордимося тим, що наша земля подарувала світовій літературі видатного майстра художнього слова – поета і байкаря, прозаїка і драматурга Леоніда Івановича Глібова, на честь якого проводиться велике театралізоване дійство, свято гумору, пісні, танцю…

 Колись, у ті далекі часи, гостями тутешнього поміщи­ка Миргородського полко­вого обозного Степана Родзянка були Шевченко і Пу­шкін. Саме тут, гуляючи ті­нистими алеями парку, з-під їх пера були народжені на­тхненні поетичні рядки, що стали вершиною майстерно­сті. Багато творів написано і Леонідом Івановичем Глібовим, а пісня «Стоїть гора високая», а точніше «Жур­ба», написана ним, стала воістино народною. 

 Щорічне обласне свято «Веселої мудрості» присвячене пам’яті великого байкаря відбувалося в селищі Семенівка в районному будинку культури.
 Цього дня погода була пригожою, світило яскраве сонечко для всіх семенівців і гостей нашого краю, які прибували до  Семенівки аби засвідчити про своє почуття гумору, не лише серед вузького кола друзів, а ще й на сцені РБК. А це були представники з  Лубен, Полтави, Великої Багачки, Хорола та інші.

 Дійство розпочалося зі слів привітання голови райдержадміністрації Сергія Федоренка, який привітав гостей на нашій землі. Голова селища, Людмила Милашевич, побажала вдало та змістовно провести час. 

 Хлібом-сіллю, квітами, бу­рхливими оплесками зустрі­ли присутні,  директора обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Дмитра Соколова, заступника директора обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи  заслуженого праціваника культури України  Ліну Ковтун. До всіх присутніх звернулася заслужений діяч мистецтв України, поетеса наша землячка Ніна Супруненко з словами привітання. 

 Далі свято перенеслося в своєрідне змагання за звання найдотепнішого. У ході змагань з’явилися призери Долина Марфа Кирилівна (с. Веселий Поділ), Віталій Тараненко (НВК №1).

 Не перелічити усіх сіл, в яких живуть і трудяться справжні сподвижники, інтелігенти, генератори народної культури і духу. 

Краса і біль України, жит­тя і смерть, війна і мир, лю­бов і ненависть переплелись у майстрів пера Євгена Бутенка. Не за­буваємо Шугала Василя, Олексія Дудника, Івана Чепурного і про Григорія Соколовського із Богданівни.

Плине час, з’являються нові імена. Серед них лірич­на поетеса  Віра Та­ран, самобутня Валентина Темченко, гуморист і лірик Василь Новохацький.

Наші славні земляки є й се­ред майстрів української культури. В народній людсь­кій мудрості зароджувався, формувався і розквітав та­лант Віктора Женченка, Ва­силя Гаряги, Миколи Шопші, Ольги Калини, Віктора Лісовола. З семенівської зе­млі ввійшли в літературу Ніна Супруненко, Іван Перепеляк, Валентин Чемерис, Микола Шудря. У вінку са­моцвітів України імена семенівців висвітлюються рясно і сонцесяйно. Зустріч  працівників ЦРБ з поетесою Ніною Супруненко, пройшла в теплій і дружній бесіді.

 Як на могутньому старому дереві щорічно проростають молоді паростки, як під захистом лісу піднімається молодий підлісок, так і в мистецькому житті району щорічно відкриваються нові імена.

 Красу народної пісні до­носять нам знані колективи "Криниця", "Журавка", "Подоляни". Підноситься душа і стає щемно на серці від співу дуету подружися Саражиних — Ва­лентини та Івана, коли вони виконують авторські дороб­ки улюблених нами поета Олексія Дудника з Паніванівки та композитора Ноги Олексія з Оболоні.

 Семенівців знають в Україні, та й, не побоюсь сказати, що й в усьому укра­їнському світі, завдяки зву­чним іменам учасниць на­ших фольклорно-етнографічних колективів, майстрів вишиванок, та декоративно - прикладного мистецтва.

Семенівська районна бібліотека представила виставку рушників майстринь селища.

На святі бібліотекарі провели рекламну акцію.

 Життя йде вперед! І не зупинити нас на шляху побудови вільної, незалежної України. І якщо у ваших ду­шах є хоч краплина віри, му­дрості і милосердя, утримай­те і примножте їх, зглянь­тесь над собою і кожним, від­дайте більше, ніж берете, пожалійте, перш ніж відве­рнутися. Нехай в краю батьків і дітей наших пере­даються з покоління в поко­ління працелюбність і доста­ток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про добрі діла!

 Хай пісня і слово звучить в межиріччі Сули і Хоролу! Нехай не замуляться джере­ла української народної тво­рчості!

Тож веселіть­ся, співайте, дорогі семенівці! 

 Традиційне щорічне «Свято веселої мудрості» стало ще раз підтверджен­ням мудрості: якщо народ співає і сміється, то значить в нім здорове серце б’ється.